03.12.2007. НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МНС від__03.12.2007___________
№ __833____________








НАПБ Б.03.002-2007


Норми
визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою





(Текст відповідає надрукованому в
журналі „Бизнес и безопасность” № 1/2008)










Київ –2007
Інформаційні дані

РОЗРОБЛЕНІ Українським науково-дослідним інститутом пожежної безпеки (УкрНДІПБ) МНС України (М.Я.Откідач, О.О.Сізіков, В.С.Куликівський, В.Ф.Слєпченко) за участю Інституту державного управління у сфері цивільного захисту МНС України (М.В.Білошицький) та Головного управління МНС України в Одеській області (К.П.Чеботаєв)

2. ВНЕСЕНІ: ДЕРЖПОЖБЕЗПЕКИ МНС УКРАЇНИ

3. УЗГОДЖЕНІ З ДЕРЖПОЖБЕЗПЕКИ МНС УКРАЇНИ, ДЕРЖАВНИМ КОМІТЕТОМ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ, МІНІСТЕРСТВОМ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА БУДІВНИЦТВА УКРАЇНИ

4. ЗАТВЕРДЖЕНО ТА ВВЕДЕНО У ДІЮ наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.12.2007 року № 833

5. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

6. ДОДАТКОВІ ВІДОМОСТІ
Із введенням у дію цих Норм не застосовуються на території України НАПБ Б.07.005-86 Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности (ОНТП 24-86).









1. Галузь застосування

Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою (далі – Норми) є обов’язковими для юридичних і фізичних осіб незалежно від форм власності та виду діяльності.
Норми встановлюють порядок визначення категорій приміщень і будинків (або частин будинків у межах протипожежних відсіків) виробничого, складського призначення, а також зовнішніх установок за вибухопожежною і пожежною небезпекою залежно від кількості і властивостей речовин і матеріалів, що в них знаходяться (обертаються), з урахуванням особливостей технологічних процесів виробництв та об’ємно-планувальних рішень, наявності технічних засобів, що запобігають аварійним ситуаціям. Ці Норми повинні використовуватися під час розробки відомчих норм технологічного проектування та переліків приміщень з визначенням категорій за вибухопожежною і пожежною небезпекою.
Категорії приміщень, будинків та зовнішніх установок, які визначені відповідно до цих Норм, слід використовувати для встановлення нормативних вимог щодо забезпечення вибухопожежної та пожежної безпеки вказаних приміщень та будинків стосовно планування і забудови, поверховості, площ, розташування приміщень, конструктивних рішень, інженерного обладнання, систем протипожежного захисту.
Ці норми використовуються на стадії проектування, будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення приміщень, будинків та зовнішніх установок.
Норми не поширюються на:
- приміщення та будинки для виробництва і збереження вибухових речовин (далі - ВР), будинки і споруди, які проектуються за спеціальними нормами і правилами, що затверджені у встановленому порядку;
- зовнішні установки для виробництва і зберігання ВР;
- зовнішні установки, які проектуються за спеціальними нормами і правилами, затвердженими у встановленому порядку.


2. Нормативні посилання

ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять.
ДСТУ 3855-99 Пожежна безпека. Визначення пожежної небезпеки матеріалів та конструкцій. Терміни та визначення.
ДБН В.1.1-7-2002 Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва.
НПАОП 0.00-4.33 - 99 Положення щодо розробки планів локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій.
НПАОП 40.1-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок.
ГОСТ 12.1.044 - 89 ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения (ССБП. Пожежовибухонебезпека речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення).
ГОСТ 12.1.010 - 76* ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования (ССБП. Вибухобезпека. Загальні вимоги).
НПБ 105-03 Определение категорий помещений, зданий и наружных установок по взрывопожарной и пожарной опасности.
Під час використання цих Норм необхідно перевіряти чинність зазначених у цьому розділі нормативно-правових актів, нормативних та інших документів за відповідними інформаційними покажчиками. Якщо документ замінено (змінено), то, застосовуючи ці Норми, слід керуватися зміненим (заміненим) документом.

3. Визначення понять

У цих Нормах використано терміни у таких значеннях:
Аварія – раптова подія, така як потужний вихід небезпечних речовин, пожежа або вибух, внаслідок порушення експлуатації підприємства (об’єкта), що призводить до раптової загрози життю і здоров’ю людей, оточуючому середовищу, матеріальним цінностям на території підприємства та/або за його межами [4].
Блок технологічний - апарат (обладнання) або група (з мінімальною кількістю) апаратів (обладнання), які одночасно можуть бути відключені (ізольовані) від технологічної системи без небезпечних змін режиму, що призводять до розвитку аварії.
Важкогорючі речовини і матеріали – речовини і матеріали, здатні горіти у повітрі під час дії зовнішнього джерела запалювання, але не здатні самостійно горіти після його видалення [6].
Вогнегасна речовина – Речовина або однорідна суміш, яка за своїми фізико-хімічними властивостями придатна до застосування в технічних засобах задля припинення горіння [1].
Вибух - швидке екзотермічне хімічне перетворення вибухонебезпечного середовища, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснених газів, здатних виконувати роботу [7].
Виробниче приміщення - замкнутий простір у спеціально призначеному будинку (споруді), в якому по змінах або періодично (протягом робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей.
Горюча речовина (горючий матеріал) - речовина (матеріал), здатна (здатний) до участі у горінні в ролі відновника [1].
Дифузійне горіння - горіння за умов, коли горюча речовина і окисник розділені зоною горіння [1].
Зовнішня установка – установка, розміщена поза приміщеннями (ззовні будинків), просто неба, або під дахом чи за сітчастими захисними конструкціями [5].
Категорія за вибухопожежною та пожежною небезпекою (будинку, приміщення) – класифікаційна характеристика вибухопожежної та пожежної небезпеки будинку (приміщення), що визначається кількістю та пожежовибухонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, що знаходяться (обертаються) в них, з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених у них виробництв.
Легкозаймиста рідина (ЛЗР) – горюча рідина з температурою спалаху не більше 61оС у закритому тиглі або 66 оС у відкритому тиглі. Особливо небезпечними називають легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 оС.
Масова швидкість вигоряння – втрата маси матеріалу (речовини) під час горіння за одиницю часу з одиниці поверхні за встановленими умовами випробування.
Нижня (верхня) концентраційна межа поширення полум’я – мінімальний (максимальний) вміст горючої речовини в однорідній суміші з окислювальним середовищем, за якого можливе поширення полум’я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання [6].
Пожежа - позарегламентний процес знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для живих істот і довкілля [1].
Пожежна небезпека об’єкта - сукупність чинників, які зумовлюють можливість виникнення та (або) розвитку пожежі на об’єкті [1].
Пожежна навантага – кількість теплоти, що може виділитися в разі повного згоряння всіх горючих матеріалів, які є у приміщенні або іншому просторі, включно з пукривами стін, перегородок, підлоги та стель [1].
Питома пожежна навантага – пожежна навантага, що припадає на одиницю площі підлоги приміщення, будинку чи споруди [1].
Протипожежний відсік – частина простору будинку чи споруди, виділена протипожежними перешкодами [1].
Протипожежна секція – частина протипожежного відсіку, відокремлена від інших частин протипожежного відсіку огороджувальними конструкціями з нормованими межами вогнестійкості та поширення вогню по них [3].
Протипожежна перешкода – конструкція у вигляді стіни, перегородки, перекриття або об’ємний елемент будинку, призначений для стримування розвитку пожежі до прилеглого приміщення [1].
Складське приміщення - спеціально обладнане ізольоване приміщення основного виробничого і допоміжного призначення для накопичення, зберігання готової продукції і оперативного виконання заявок споживача на неї.
Теплота згоряння масова – кількість теплоти, виділеної внаслідок повного згоряння матеріалу (речовини) у розрахунку на одиницю його маси [2].
Температура спалаху – найменша температура конденсованої речовини, за якої в умовах спеціальних випробувань над її поверхнею утворюються пара, здатна спалахувати у повітрі від зовнішнього джерела запалювання; при цьому стійке горіння не виникає.
Установка – сукупність обладнання (апаратів), що виконує певну функцію у технологічному процесі [4].
Час перекривання - проміжок часу від початку потрапляння горючих рідин або газу з трубопроводу внаслідок перфорації, розриву, зміни номінального тиску тощо до повного припинення потрапляння вказаних речовин у приміщення.


Позначення і скорочення

ВР – вибухові речовини;
ГГ – горючий газ;
ГР – горюча рідина;
ЗВГ - зріджені вуглеводневі гази;
ЛЗР – легкозаймиста рідина;
СНКМП – нижня концентраційна межа поширення полум’я.


5. Загальні положення

5.1. За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення та будинки поділяють на категорії А, Б, В, Г та Д, а зовнішні установки – на категорії Аз, Бз, Вз, Гз та Дз.
5.2. Категорії приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою визначають для найбільш несприятливого щодо виникнення пожежі або вибуху періоду, виходячи з виду горючих речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в апаратах, приміщеннях та зовнішніх установках, їх кількості, пожежонебезпечних властивостей, особливостей технологічних процесів.
5.3. Визначати категорію приміщень слід послідовно по низхідній – від більш вибухопожежонебезпечної категорії А до Д.
5.4. Визначення пожежонебезпечних властивостей речовин та матеріалів проводиться на підставі результатів випробувань або розрахунків за стандартними методиками з урахуванням параметрів стану (тиску, температури тощо).
Під час розрахунків допускається використання довідникових даних.
У разі відсутності даних про показники пожежної небезпеки горючих сумішей речовин і матеріалів допускається приймати показники пожежної небезпеки вказаних речовин і матеріалів за найбільш небезпечним компонентом.


6. Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою

6.1. Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою приймаються відповідно до таблиці 1.
6.2. Визначення категорій приміщень слід здійснювати шляхом послідовної перевірки належності приміщення до категорій, які наведені у таблиці 1, від найвищої (категорія А) до найнижчої (категорія Д).
Таблиця 1. Категорії приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою
Категорія
приміщення
Характеристика речовин і матеріалів,
що знаходяться (обертаються) у приміщенні

1
2

А
Вибухопожежо-небезпечна
Горючі гази (ГГ), легкозаймисті рідини (ЛЗР) з температурою спалаху не більше 28оС у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні газопароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, який перевищує 5 кПа.
Речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа

Б
Вибухопожежо-небезпечна
Горючий пил, волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28оC, горючі рідини (ГР) в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує 5 кПа

В
Пожежонебезпечна
Горючі гази (ГГ), легкозаймисті, горючі і важкогорючі рідини, а також речовини та матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або тільки горіти; горючий пил і волокна, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (обертаються), не відносяться до категорій А, Б і питома пожежна навантага для твердих і рідких легкозаймистих та горючих речовин на окремих ділянках1 площею не менше 10 м2 кожна перевищує 180 МДж/м2 2

Г
Негорючі речовини і матеріали у гарячому, розпеченому або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум'я; горючі гази (ГГ), рідини та тверді речовини, що спалюються або утилізуються як паливо

Д
Речовини і матеріали, що вказані вище для категорій приміщень А, Б, В (крім горючих газів) у такій кількості, що їх питома пожежна навантага для твердих і рідких горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м2 кожна не перевищує 180 МДж/м2, а також, негорючі речовини і/або матеріали в холодному стані, за умови, що приміщення, в яких знаходяться (обертаються) вищевказані речовини і матеріали, не відносяться до категорій А, Б і В

Примітка 1. Площа окремих ділянок для твердих і рідких важкогорючих, горючих та легкозаймистих речовин, що утворюють пожежну навантагу, визначають за розмірами проекції їх площі розміщення (складування), а також площі розливу під час розрахункових аварій на горизонтальну поверхню підлоги.
Примітка 2. Приміщення відноситься до категорії В, якщо його площа менше або дорівнює 10 м2 і в ньому знаходяться (обертаються) горючі матеріали і речовини, що утворюють пожежну навантагу, за умови, що приміщення не відноситься до категорії А і Б.


7. Методи розрахунку критеріїв вибухопожежної небезпеки приміщень
7.1. Вибір та обґрунтування розрахункового варіанта
7.1.1. При розрахунку значень критеріїв вибухопожежної небезпеки, як розрахунковий, слід вибирати найбільш несприятливий варіант аварії або період нормальної роботи апаратів, при якому у вибуху бере участь найбільша кількість речовин і матеріалів, найбільш небезпечних щодо наслідків вибуху.
7.1.2. Кількість речовин, які потрапили до приміщення і які можуть утворювати вибухонебезпечні газоповітряні, пилоповітряні або пароповітряні суміші, визначається, виходячи з наступних передумов:
а) відбувається розрахункова аварія одного з апаратів відповідно до пункту 7.1.1.;
б) увесь вміст апарата потрапляє до приміщення;
в) відбувається одночасно витікання речовин з трубопроводів, які живлять апарат по прямому і зворотному потоках, протягом часу, який необхідний для перекривання трубопроводів.
Розрахунковий час перекривання трубопроводів визначається у кожному конкретному випадку, виходячи з реальної обстановки, і має бути мінімальним з урахуванням паспортних даних на запірні пристрої, характеру технологічного процесу та виду розрахункової аварії.
Розрахунковий час перекривання трубопроводів слід приймати таким, що дорівнює:
часу спрацювання (приведення в дію) системи автоматики відключення (перекривання) трубопроводів – згідно з паспортними даними установки, якщо ймовірність відмови системи автоматики не перевищує 10-6 на рік або забезпечується резервування її елементів;
120 с, якщо ймовірність відмови системи автоматики перевищує 10-6 на рік та у системі автоматики не забезпечується резервування її елементів;
300 с, у разі ручного відключення (перекривання).
Не допускається використання технічних засобів для перекривання трубопроводів, для яких час перекривання перевищує наведені вище значення.
Швидкодіючі клапани-відсікачі повинні автоматично перекривати подавання газу (рідини) у разі порушення електрозабезпечення або при спрацюванні автоматичної пожежної сигналізації.
г) відбувається випаровування з поверхні рідини, що розлилася; площа випаровування, у разі розливу на підлогу, визначається (у разі відсутності довідникових даних) виходячи з розрахунку, що 1 л сумішей та розчинів, які містять 70% і менше (по масі) розчинників, розливається на площі 0,5 м2, а інших рідин – на 1 м2 підлоги приміщення;
д) відбувається також випаровування рідини з відкритої поверхні ємностей технологічного обладнання та з поверхонь, на які за технологічним процесом нанесена горюча рідина, що на час аварії знаходиться у стадії висихання;
є) тривалість випаровування рідини приймається рівною часу її повного випаровування, але не більше 3600 с.
7.1.3. Кількість пилу, який може утворювати вибухонебезпечну суміш, визначають, виходячи з таких передумов:
а) розрахунковій аварії передувало накопичення пилу у виробничому приміщенні, яке відбувалося в умовах нормального режиму роботи (наприклад, внаслідок виділення пилу з негерметичного виробничого обладнання);
б) у момент розрахункової аварії відбулась планова (ремонтні роботи) або позапланова розгерметизація одного з технологічних апаратів, в результаті якої відбувся аварійний викид у приміщення усього пилу, що знаходився в апараті.
7.1.4. Вільний об’єм приміщення визначають як різницю між геометричним об’ємом приміщення (з урахуванням підвісних стель у разі їх наявності) і об’ємом, який займає технологічне обладнання. Якщо вільний об’єм приміщення визначити неможливо, допускається приймати його рівним 80% від загального об’єму приміщення.
7.1.5. Якщо під час аварійної ситуації можливе виділення ГГ, парів ЛЗР, ГР, горючого пилу та волокон, надлишковий тиск вибуху у приміщенні слід визначати як суму надлишкових тисків вибуху, які розраховані окремо для ЛЗР, ГГ, ГР, горючого пилу та волокон.

7.2. Розрахунок надлишкового тиску вибуху для горючих газів, парів легкозаймистих та горючих рідин
7.2.1. Надлишковий тиск вибуху Р для індивідуальних горючих речовин, які складаються з атомів С, Н, О, N, Cl, Br, I, F визначається за формулою:
(1)
де Pmax - максимальний тиск вибуху стехіометричної газоповітряної або пароповітряної суміші у замкнутому об’ємі, який визначається дослідним шляхом або приймається за довідниковими даними згідно з вимогами пункту 5.4. У разі відсутності таких даних, допускається приймати Pmax таким, що дорівнює 900 кПа;
Ро - початковий тиск, кПа (допускається приймати таким, що дорівнює 101 кПа);
m - маса ГГ або парів ЛЗР та ГР, що потрапили в результаті розрахункової аварії до приміщення, яку визначають для ГГ за формулою (6), а для парів ЛЗР та ГР за формулою (11), кг;
Z - коефіцієнт участі ГГ або парів у вибуху, який може бути розрахований на підставі характеру розподілення газів і парів в об’ємі приміщення згідно з додатком до цих Норм. Допускається приймати значення Z за таблицею 2;
Vвільн - вільний об’єм приміщення, м3;
г,п - густина газу або пари при розрахунковій температурі tp, кгм-3, що визначається за формулою:
HYPER13EMBED UnknownHYPER14HYPER15 (2)
де М - молярна маса, кгкмоль-1;
Vо – мольний об’єм, що дорівнює 22,413 м3кмоль-1;
tp - розрахункова температура, оС;
Сст - стехіометрична концентрація ГГ або парів ЛЗР та ГР, % (об.), що визначається за формулою:
(3)
де - стехіометричний коефіцієнт кисню в реакції згоряння (при розрахунку атоми азоту не враховуються);
nc, nн, no, nx – число атомів С, Н, О та галогенів у молекулі ГГ або парів ГР;
Кн - коефіцієнт, що враховує негерметичність приміщення й неадіабатичність процесу горіння. Допускається приймати Кн рівним 3.
Негерметичність приміщення обумовлена постійно відкритими прорізами в огороджувальних конструкціях приміщення.
Як розрахункову температуру слід приймати максимально можливу температуру повітря в даному приміщенні у відповідній кліматичній зоні або максимально можливу температуру повітря за технологічним регламентом з урахуванням можливого підвищення температури у разі аварійної ситуації.
Таблиця 2. Значення коефіцієнта (Z) участі ГГ або парів ЛЗР у вибуху
Вид горючої речовини
Значення Z

Водень
1,0

ГГ (крім водню)
0,5

ЛЗР та ГР, які нагріті до температури спалаху і вище
0,3

ЛЗР та ГР, які нагріті нижче температури спалаху, за умови можливості утворення аерозолю
0,3

ЛЗР та ГР, які нагріті нижче температури спалаху, за неможливості утворення аерозолю
0


7.2.2. Розрахунок Р для будь-яких індивідуальних речовин, крім тих, що наведені в пункті 7.2.1, та сумішей, може бути виконаний за формулою:
(4)
де m - маса ГГ або парів ЛЗР та ГР, що потрапили в результаті розрахункової аварії до приміщення, яку визначають для ГГ за формулою (6), а для парів ЛЗР та ГР за формулою (11), кг,
Нт - теплота згоряння, Джкг-1;
Ро - початковий тиск, кПа (допускається приймати таким, що дорівнює 101 кПа);
Z - коефіцієнт участі ГГ або парів у вибуху, який може бути розрахований на підставі характеру розподілення газів і парів в об’ємі приміщення згідно з додатком. Допускається приймати значення Z за таблицею 2;
Vвільн - вільний об’єм приміщення, м3;
п - густина повітря до вибуху при початковій температурі Tо, кгм-3;
Ср - теплоємність повітря, Джкг-1К-1 (допускається приймати рівною 1,01·103 Джкг-1 К-1);
Tо- початкова температура повітря, К.
7.2.3. У разі обертання у приміщенні ГГ, ЛЗР або ГР, під час визначення значення маси m, яке входить до формул (1) і (4), допускається враховувати роботу аварійної вентиляції, якщо вона забезпечена резервними вентиляторами, автоматичним пуском у разі перевищення максимально допустимої вибухобезпечної концентрації речовин у повітрі та електрозабезпеченням за першою категорією надійності (ПУЕ) за умови розміщення пристроїв для видалення повітря з приміщення у безпосередній близькості від місця можливої аварії (апарата, установки тощо).
При цьому масу m ГГ або парів ЛЗР, або ГР, що нагріті до температури спалаху і вище, які потрапили в об’єм приміщення, слід розділити на коефіцієнт К, що визначають за формулою:
, (5)
де А - кратність повітрообміну, що створює аварійна вентиляція, с-1;
- тривалість потрапляння ГГ та парів ЛЗР і ГР до об’єму приміщення, с (приймається за пунктом 7.1.2).
7.2.4. Масу m, кг, газу, що потрапив до приміщення під час розрахункової аварії, визначають за формулою:
, (6)
де Va - об’єм газу, що вийшов з апарата, м3;
Vт - об’єм газу, що вийшов з трубопроводів, м3;
(r, - густина газу при розрахунковій температурі tp, кгм-3, що визначається за формулою (2).
При цьому
(7)
де Р1 - тиск в апараті, кПа;
V - об’єм апарата, м3;
Р0 - атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.
, (8)
де V1т – об’єм газу, що вийшов з трубопроводу до його перекривання, м3;
V2т – об’єм газу, що вийшов з трубопроводу після його перекривання, м3;
, (9)
де q - витрата газу, яку визначають згідно з технологічним регламентом залежно від тиску у трубопроводі, його діаметру, температури газового середовища тощо, м3с-1;
- час, який визначають за пунктом 7.1.2, с;
V2т = ((r21L1+r22L2+...+r2nLn)= 0,01(Р2(r21L1+r22L2+...+r2nLn), (10)
де Р2 – максимальний тиск у трубопроводі за технологічним регламентом, кПа;
r – внутрішній радіус трубопроводів, м;
L – довжина трубопроводів від аварійного апарата до засувок, м;
Р0 – атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.
7.2.5. Масу парів рідини m, які потрапили до приміщення при наявності декількох джерел випаровування (поверхня розлитої рідини, поверхня зі свіжнанесеною рідиною, відкриті ємності тощо), визначають за формулою:
, (11)
де mр - маса рідини, що випарувалася з поверхні розливу, кг;
тємн - маса рідини, що випарувалася з поверхонь відкритих ємностей, кг;
тсв - маса рідини, що випарувалася з поверхонь, на які була нанесена свіжа рідина, кг.
За цих умов кожну з складових у формулі (11) визначають за формулою:
, (12)
де W - інтенсивність випаровування, кг(с-1(м-2;
Fв - площа випаровування, м2, яку визначають відповідно до пункту 7.1.2 залежно від маси рідини тр, що потрапила до приміщення;
- тривалість випаровування, с.
У разі, якщо аварійна ситуація пов'язана з можливим надходженням рідини в розпиленому стані, то вона має бути врахована у формулі (11) шляхом введення додаткової складової, яка враховує загальну масу рідини, що надійшла від розпилювальних пристроїв, виходячи з тривалості їхньої роботи.
7.2.6. Маса рідини mр, кг, що потрапила до приміщення, визначається відповідно до пункту 7.1.2.
7.2.7. Інтенсивність випаровування W визначають за довідниковими та експериментальними даними. Для ЛЗР, які не нагріті вище температури навколишнього середовища, у разі відсутності таких даних, допускається розраховувати W за формулою:
(13)
де ( - коефіцієнт, який приймають за таблицею 3 залежно від швидкості повітряного потоку, що створюється аварійною вентиляцією, та температури повітряного потоку над поверхнею випаровування (у разі відсутності аварійної вентиляції ( дорівнює 1);
М - молярна маса, гмоль-1 ;
Рн - тиск насиченої пари за розрахунковою температурою рідини tр, визначений за довідниковими даними відповідно до вимог пункту 5.4, кПа, або за формулою:
(14)
де: А, В, Са - константи Антуана (довідникові дані).
Коефіцієнт(, який приймають залежно від швидкості повітряного потоку, що створюється аварійною вентиляцією, наведений у таблиці 3.
Таблиця 3. Значення коефіцієнта ( залежно від швидкості повітряного потоку та температури повітря у приміщенні
Швидкість повітряного потоку у приміщенні, м(с-1
Значення коефіцієнта ( за температури
повітря у приміщенні t, (С


10
15
20
30
35

0
1,0
1,0
1,0
1,0
1,0

0,1
3,0
2,6
2,4
1,8
1,6

0,2
4,6
3,8
3,5
2,4
2,3

0,5
6,6
5,7
5,4
3,6
3,2

1,0
10,0
8,7
7,7
5,6
4,6

7.3. Розрахунок надлишкового тиску вибуху для горючого пилу
7.3.1. Розрахунок надлишкового тиску вибуху (Р, кПа, проводять за формулою (4), де коефіцієнт Z участі пилу у завислому стані (аерозоль) у вибуху розраховується за формулою:
, (15)
де F - масова частка частинок пилу розміром менше критичного. З перевищенням критичного розміру частинок пилу аерозоль стає вибухобезпечною, а саме такою, що нездатна поширювати полум'я. У разі відсутності можливості отримання даних щодо масової частки пилу розміром частинок менше критичного допускається приймати Z = 0,5.
7.3.2. Розрахункову масу пилу, що знаходиться у стані аерозолю в об’ємі приміщення в результаті аварійної ситуації, m, кг, визначають за формулою:
т = тзв + тав, (16)
де тзв - розрахункова маса частини відкладеного у приміщенні пилу, що перейшла у стан аерозолю, кг;
тав - розрахункова маса пилу, що надійшла до приміщення в результаті аварійної ситуації з апаратів та технологічного обладнання, кг.
7.3.3. Розрахункову масу пилу, що перейшов у стан аерозолю, тзв визначають за формулою:
, (17)
де Кзв - частка пилу, що відклався у приміщенні, яка здатна перейти у стан аерозолю результаті аварійної ситуації. У разі відсутності експериментальних даних щодо значення Кзв, допускається приймати Кзв = 0,9;
тп - маса пилу, що відклалась у приміщенні до моменту аварії, кг.
7.3.4. Розрахункову масу пилу, що потрапила до приміщення з апарата або технологічного обладнання в результаті аварійної ситуації, тав, визначають за формулою:
тав = (тап + q)Кп, (18)
де тап - маса горючого пилу, що викидається до приміщення з апарата, кг;
q - витрата, з якою продовжують надходити пилоподібні речовини до аварійного апарата по трубопроводах до моменту їх перекривання, кг(с-1;
- час перекривання, який визначається за пунктом 7.1.2 в), с;
Кп - коефіцієнт пилення, що представляє собою відношення маси пилу у стані аерозолю до усієї маси пилу, який надійшов з апарата до приміщення. У разі відсутності експериментальних даних щодо значення Кп, допускається приймати:
для пилу з дисперсністю не менше ніж 350 мкм Кп = 0,5;
для пилу з дисперсністю менше ніж 350 мкм Кп = 1,0.
Значення тап приймають відповідно до пунктів 7.1.1 та 7.1.3.
7.3.5. Масу пилу, що відклався у приміщенні до моменту аварії, визначають за формулою:
(19)
де Кг - частка горючого пилу в загальній масі відкладень пилу;
т1 - маса пилу, що осідає на важкодоступних для прибирання поверхнях у приміщенні за період часу між генеральними прибираннями, кг;
т2 - маса пилу, що осідає на доступних для прибирання поверхнях у приміщенні за період часу між поточними прибираннями, кг;
Кпр - коефіцієнт ефективності прибирання пилу, який приймається у разі прибирання пилу вручну:
у разі сухого прибирання - 0,6;
у разі вологого прибирання - 0,7.
У разі застосування автоматичних засобів прибирання пилу коефіцієнт ефективності прибирання пилу складає:
для рівної підлоги - 0,9;
для підлоги з вибоїнами (до 5 % площі) - 0,7.
Під важкодоступними для прибирання площами розуміють поверхні у виробничих приміщеннях, очищення яких здійснюють тільки під час генеральних прибирань пилу. Під доступними для прибирання площами розуміють поверхні у виробничих приміщеннях, пил з яких видаляють у процесі поточних прибирань (кожної зміни, щодоби тощо).
7.3.6. Маса пилу mi (i = 1 (важкодоступні місця); і= 2 (доступні місця)), що осідає на різних поверхнях у приміщенні за період між прибираннями, визначають за формулою:
mi = Мi(1 - ()(i, (i = 1,2) (20)
де - маса пилу, що потрапляє до об’єму приміщення за період часу між генеральними прибираннями пилу, кг;
М1j - маса пилу, що виділяється одиницею обладнання, яке пилить, за вказаний період, кг;
М2 = - маса пилу, що потрапляє до об’єму приміщення за період часу між поточними прибираннями пилу, кг;
М2j - маса пилу, що виділяється одиницею обладнання, за вказаний період, кг;
( - частка пилу, що потрапляє до об’єму приміщення і який видаляється витяжними вентиляційними системами. У разі відсутності експериментальних даних щодо значення (, приймають ( = 0;
(1, (2 - частки пилу, який потрапляє до об’єму приміщення та осідає відповідно на важкодоступних і доступних для прибирання поверхнях приміщення ((1+ (2 = 1).
У разі відсутності даних щодо значень коефіцієнтів (1 та (2, допускається приймати (1 = 1, (2=0.
7.3.7. Значення Мi (i = 1,2) може бути також визначено експериментально (або за аналогією з діючими зразками виробництв) у період максимального завантаження обладнання за формулою:
Мi = , (i = 1,2) (21)
де G1j, G2j - інтенсивність відкладення пилу відповідно на важкодоступних F1j (м2) і доступних F2j (м2) площах, кг(м-2с-1;
(1, (2 - проміжки часу відповідно між генеральними і поточними прибираннями пилу, с.
7.3.8. За умови відсутності даних про масу горючого пилу і волокон, що виділяється в об’ємі приміщення між прибираннями, про масу пилу, що осідає на важкодоступних для прибирання місцях, і, як наслідок, неможливість виконання розрахунків, приймати категорію приміщення – Б.

7.4. Визначення надлишкового тиску вибуху для речовин і матеріалів, які здатні вибухати та горіти під час взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним
7.4.1. Розрахунковий надлишковий тиск вибуху Р для речовин і матеріалів, які здатні вибухати та горіти під час взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, визначають за формулою (4), приймаючи, що Z = 1 і НТ – це енергія, яка виділяється під час взаємодії вищевказаних речовин (з урахуванням того, що вищевказаний процес взаємодії проходить до кінця, тобто до утворення кінцевих продуктів), або експериментально під час натурних випробувань. У випадку, якщо визначити величину (Р неможливо, слід приймати її більшою за 5 кПа.

7.5. Визначення надлишкового тиску вибуху для вибухонебезпечних сумішей, які містять ГГ, пари і пил
7.5.1. Розрахунковий надлишковий тиск вибуху (Р для складних вибухонебезпечних сумішей, які містять ГГ (пари) і пил, визначають за формулою:
(Р = (Р1 + (Р2, (22)
де (Р1 - тиск вибуху, обчислений для ГГ (парів) відповідно до пунктів 7.2.1. та 7.2.2.;
(Р2 - тиск вибуху, що обчислений для горючого пилу відповідно до пункту 7.3.1.

7.6. Розрахунок категорії приміщень за пожежною небезпекою
7.6.1. До пожежонебезпечної категорії В відносяться приміщення, які не відносяться до категорій А і Б, і питома пожежна навантага для твердих і рідких легкозаймистих та горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м2 кожна перевищує 180 МДж/м2.


Информация о документе
Формат: DOC

Скачали: 1890


Похожие документы

Генерация: 0.276 сек. и 7 запросов к базе данных за 0.01 сек.