ВБН В.2.5-78.11.01-2003. Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи сигналізації охоронного призначення



ВІДОМЧІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ







Інженерне обладнання будинків і споруд.

Системи сигналізації охоронного призначення
ИСС «Зодчий» ( г ИСС «Зодчий» ( г. Киев, ул. М. Кривоноса, 2а; т/ф. 249-34-04 )





ВБН В.2.5-78.11.01-2003



































Київ 2003














РОЗРОБЛЕНІ, ВНЕСЕНІ ТА
ПІДГОТОВЛЕНІ ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ:
технічним комітетом 143 (В. Шаповал - керівник розробки, В. Усольцев, О. Черкашин, Г. Макельський, О. Шеремет, О. Бовсуновський)





ЗАТВЕРДЖЕНІ:

наказом Міністра внутрішніх справ України від 14.04.2003 № 361 та введені в дію 01.07.2003 року






ВІДОМЧІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Інженерне обладнання будинків і споруд.
Системи сигналізації охоронного призначення
ВБН В.2.5-78.11.01-2003






Ці Норми поширюються на проектування, монтаж, виконання пусконалагоджувальних робіт та прийняття в експлуатацію систем охоронної сигналізації (СОС), теле(відео) контролювання (СТВК), теле(відео) спостереження (СТВС) та систем контролювання доступу (СКД) (далі - системи сигналізації охоронного призначення (СCОП)) на підохоронних об’єктах.
Вимоги цих Норм є обов’язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями будь-яких форм власності та приватними особами, які здійснюють проектування, виконують монтажні і пусконалагоджувальні роботи і приймають в експлуатацію системи сигналізації охоронного призначення на підохоронних об’єктах Державної служби охорони (ДСО) при МВС України.
Перелік нормативних документів, на які є посилання в даних Нормах, наведений у додатку А.
Терміни та визначення наведені в додатку Б.

1 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1 Оснащення об'єктів системами сигналізації охоронного призначення необхідно проводити з урахуванням їх значення (категорійності) за ГСТУ 78.11.001, функціональних та інженерно-будівельних особливостей та забезпечення надійної охорони.
Структура побудови ССОП повинна враховувати обрані вид і тактику охорони.
1.2 Передбачене проектами обладнання, прилади, пристрої, сповіщувачі, телекамери, допоміжне устаткування тощо (далі - технічні засоби систем сигналізації охоронного призначення (ТЗ ССОП)), повинні відповідати нормативним документам і мати сертифікат відповідності Державного центру сертифікації засобів охоронного призначення, а для об'єктів, що підлягають передаванню під охорону підрозділам Державної служби охорони при МВС України (далі - підрозділи охорони), бути рекомендованим чинним Переліком технічних засобів, рекомендованих для організації охорони об’єктів та діяльності підрозділів охорони.
1.3 ТЗ ССОП встановлюються на об'єкті після проведення вхідного контролю виконавцем монтажних робіт та складання ним відповідного акта (форма 5, додаток В).
1.4 Для скорочення термінів роботи комісії з прийняття ССОП в експлуатацію, запобігання виконанню додаткових монтажних робіт і т. ін. у процесі виконання монтажних робіт систем охоронної сигналізації членам приймальної комісії дозволяється здійснювати нагляд (контроль) за монтажем.
Наглядати за проведенням монтажних робіт повинні відповідальні представники замовника. За бажанням замовника для проведення нагляду за монтажними роботами систем охоронної сигналізації можуть залучатися представники підрозділів охорони на підставі укладених договорів.
На об’єктах, що підлягають передаванню під охорону підрозділам ДСО при МВС України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2001 року № 1053, проведення нагляду за виконанням монтажних робіт систем охоронної сигналізації членами приймальної комісії від ДСО є обов’язковим.


2 ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМ СИГНАЛІЗАЦІЇ ОХОРОННОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

2.1 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

2.1.1 Роботи з монтажу ССОП на об'єкті проводяться відповідно до затвердженої проектної документації або акта обстеження.
2.1.2 Замовник спільно з проектною організацією і за узгодженням з підрозділами охорони складає технічне завдання на оснащення технічними засобами систем сигналізації охоронного призначення для об’єкта, який підлягає передачі під охорону.
2.1.3 На об'єктах, що охороняються або підлягають передаванню під охорону підрозділам охорони, проектна документація узгоджується з підрозділами охорони.
На об'єктах категорії А за ГСТУ 78.11.001, крім об'єктів, що перелічені у 2.1.5, узгодження проектів повинно проводитись обласними управліннями ДСО.
2.1.4 Термін узгодження проекту – 15 днів з дня його подання на узгодження.
Термін дії проектної документації - не більше одного року з дня його затвердження якщо інше не визначено чинним законодавством.
Примітка. В окремих випадках за погодженням із замовником термін узгодження проекту може бути продовжено до 30 днів.
2.1.5 На об'єктах, що охороняються або підлягають передаванню під охорону підрозділам охорони, можливе проведення монтажних робіт за актами обстеження на об'єктах таких категорій згідно з ГСТУ 78.11.001:
а) категорія “А”, якщо площа, що обладнується ССОП, не перевищує 30 м2 або обсяг робіт становить не більше 5 (пґяти) умовних експлуатаційних установок. Вийнятком є об’єкти нового будівництва, пам'яток історії та культури, що знаходяться під наглядом органів державного контролю, об’єкти особливого державного значення та об'єкти, що мають вибухонебезпечні зони;
б) категорія “Б”, якщо площа, що обладнується ССОП не перевищує 100 м2 або обсяг робіт становить не більше 20 (двадцяти) умовних експлуатаційних установок. Винятком є об’єкти нового будівництва;
в) категорія “В” - без обмеження площі, що обладнується ССОП, для всіх об’єктів даної категорії.
2.1.6 З метою складання акта обстеження створюється комісія у складі представників замовника, підрозділу охорони і, у разі необхідності, монтажно-налагоджувальної організації.
2.1.7 Замовник (генпідрядник) для проведення монтажних робіт до їх початку передає монтажній організації робочу документацію, передбачену ДБН А.2.2-3, відповідно до договору на розроблення проектно-кошторисної документації.
2.1.8 Відступи від затвердженої проектної документації та типових проектних рішень під час проведення робіт з монтажу ССОП не допускаються без погодження з проектною організацією - розроблювачем проекту і замовником. На об'єктах, що охороняються або підлягають передаванню під охорону ДСО, внесення змін та доповнень погоджується з представниками підрозділів охорони, про що складається відповідний акт. Це ж стосується і актів обстеження.

2.2 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМ
сигналізації ОХОРОННОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

2.2.1 Проектування ССОП повинно проводитись у такі етапи:
вивчення будівельних креслень та обстеження об’єкта;
визначення категорійності об’єкта за ГСТУ 78.11.001;
оцінка інженерно-технічної укріпленості об’єкта;
визначення каналів передавання сповіщень та іншої інформації, ліній зв’язку приймально-контрольних приладів з системою передачі тривожних сповіщень (СПТС) та пультом централізованого спостереження (ПЦС);
визначення місця розташування технічних засобів ССОП;
розроблення схем блокування окремих приміщень та локальних зон об’єкта складовими частинами ССОП з урахуванням категорійності об’єкта та тактики його охорони;
розроблення схем трас для прокладання кабелів електроживлення, шлейфів сигналізації, сигнальних ліній тощо;
визначення типів джерел резервного електроживлення;
складання специфікації складових частин систем сигналізації та кабельно-провідникової продукції;
калькуляція витрат;
підготовка проекту (акта обстеження);
узгодження проекту (акта обстеження);
затвердження проекту (акта обстеження).
2.2.2 Спроектовані системи сигналізації охоронного призначення мають відповідати вимогам комплексності, перспективності та довговічності.
Комплексність - збалансованість обраного варіанта ССОП із забезпеченням достатнього рівня захищеності об’єкта з урахуванням фінансових можливостей замовника.
Перспективність - забезпечення умов удосконалення системи, враховуючи можливі зміни в процесі експлуатації.
Довговічність - гарантоване виконання цільових функцій призначення у встановлений термін служби з урахуванням зносу ССОП.
2.2.3 Спроектована ССОП та її складові повинні враховувати наступні умови експлуатації, які мають бути зазначені в технічних умовах, технічному описі, паспорті, інструкції з експлуатації тощо, на певний виріб, а саме:
температура та відносна вологість;
синусоїдальні вібрації та ударні навантаження;
атмосферний тиск;
ступінь захисту оболонки;
електромагнітна сумісність;
інші умови експлуатації відповідно до ДСТУ ІЕС 60839-1-3, ГОСТ 12997, ГОСТ 15150.
2.2.4 Спроектована ССОП та її складові повинні враховувати такі умови у виборі місць розташування для забезпечення стійкого функціонування:
вплив перешкод виробничо-технологічних процесів, побутових радіоелектронних, електронагрівальних і вентиляційних приладів, тварин, транспорту, ймовірної присутності людей поблизу приладів, що працюють у суміжних приміщеннях, за склом вікон, вітрин тощо;
вплив джерел підвищеної температури, вібрацій, акустичних шумів, фонових засвіток, електромагнітних випромінювань, нестабільності електроживлення та ін.;
2.2.5 Електропостачання ССОП повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-13, ВСН 59 та цих Норм.

2.3 ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ СКОМБІНОВАНОЇ СИСТЕМИ СИГНАЛІЗАЦІЇ

2.3.1 З метою створення необхідного рівня безпеки об'єкта і його персоналу рекомендується застосовувати скомбіновані системи тривожної сигналізації, призначені для виявлення та попередження про наявність декількох видів небезпеки (проникнення, напад, несанкціонований доступ, пожежа, затоплення, витікання газу, технологічна аварія, радіаційна небезпека та інші аварійні ситуації) за допомогою систем охоронної сигналізації, пожежної сигналізації, теле(відео) контролювання, теле(відео) спостереження, контролювання доступу та інших систем (технологічного та екологічного контролю тощо) у будь-якій їх комбінації. За таких умов спільно діючі системи повинні доповнювати одна одну, не впливаючи на роботу інших систем. Головними вимогами є алгоритмічна сумісність і роздільна реєстрація службових та тривожних сигналів, що надходять.
2.3.2 Допускається у скомбінованих системах спільне використання каналів (ліній) зв'язку, шлейфів сигналізації, приладів керування, оповіщувачів і т. п.
2.3.3 Застосування скомбінованих систем сигналізації обов'язково повинно мати техніко-економічне обгрунтування і враховувати вимоги замовника. Умови застосування скомбінованої системи сигналізації мають бути обумовлені в технічному завданні на проектування та в технічній документації.
2.3.4 Скомбіновані системи сигналізації необхідно забезпечувати безперебійним електроживленням як всього комплексу, так і окремих його складових систем залежно від вимог, які висуваються до кожної системи окремо відповідно до підрозділу 2.5.
2.3.5 Керування скомбінованими системами сигналізації і контроль за їх функціонуванням доцільно здійснювати автоматичними засобами, але як дублюючі допускаються і ручні засоби. Доцільність дублювання визначається вимогами забезпечення експлуатаційної надійності систем. Засоби керування і контролювання повинні мати захист від можливих помилкових дій персоналу.
2.3.6 Аварійні та тривожні сигнали, що надходять від складових скомбінованої системи сигналізації, встановлених на об'єкті, повинні відрізнятися один від одного та передаватись окремо. Дотримання таких умов дозволяє запобігти небезпеці помилкового виклику не тієї служби реагування на сигнали, призначені для іншої служби, та прийняттю персоналом дій, неадекватних ситуації, що виникла на підохоронному об'єкті.
Аварійні та тривожні сигнали не повинні перешкоджати використанню гучномовного, у тому числі телефонного звґязку.
2.3.7 На об'єкті, що охороняється, повинен бути план дій персоналу залежно від виду сигналів тривоги, що надійшли, налагоджений постійний зв'язок з відповідними повноважними інстанціями, які повинні реагувати на відповідні сигнали тривоги та виконувати відповідні дії згідно з їх повноваженнями залежно від конкретної ситуації.
Організацію служби реагування персоналу об'єкта на конкретні сигнали тривоги: “проникнення”, “пожежа”, “напад”, “несанкціонований доступ”, “затоплення”, “витік газу”, “технологічна аварія”, “радіаційна небезпека” тощо - слід проводити з урахуванням специфіки об'єкта та відповідно до чинного законодавства і відомчих нормативних актів.

2.4 ПРОЕКТУВАННЯ РУБЕЖІВ
СИСТЕМ ОХОРОННОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ

2.4.1 Об'єкти категорії А, Б, В згідно з ГСТУ 78.11.001 повинні обладнуватись багаторубіжними системами охоронної сигналізації з використанням сучасних технічних засобів. Допускається обладнання об’єктів категорії В одним рубежем охоронної сигналізації.
2.4.2 Самостійний рубіж охоронної сигналізації - це умовний кордон у підохоронній зоні, що включає в себе відокремлені шлейфи (шлейф) охоронної сигналізації, інформація з яких виводиться окремо на ППК та/або СПТС та/або ПЦС.


Рубежі охоронної сигналізації для будівель та закритих приміщень
2.4.3 Як правило, першим рубежем охоронної сигналізації захищають периметр будівельних конструкцій (вікна, двері, люки, вентиляційні канали, стіни, стелі, підлоги та інші елементи будівель, доступні для проникнення із зовні). Для захисту першого рубежу охоронної сигналізації рекомендується застосовувати сповіщувачі: точкові, електроконтактні і магнітоконтактні; поверхневі та лінійні омічні оптико-електронні інфрачервоні, поверхневі вібраційні та об’ємні акустичні.
2.4.4 Другим рубежем захищають внутрішні об'єми, площі та внутрішні двері приміщень. Для захисту другого рубежу охоронної сигналізації рекомендується застосовувати сповіщувачі: оптико-електронні, інфрачервоні радіохвильові, ультразвукові, точкові, електроконтактні і магнітоконтактні, лінійні та об’ємні.
2.4.5 Третім рубежем захищаються безпосередньо матеріальні цінності: сховища, сейфи, металеві шафи та ящики, що використовуються для зберігання грошей, зброї, наркотиків, інших цінностей, а також цінні експонати та картини. При цьому застосовуються оптико-електронні, ємнісні, акустичні, удароконтактні, теплові, електроконтактні, магнітоконтактні та омічні сповіщувачі.
2.4.6 На окремі рубежі охоронної сигналізації підключаються точкові електроконтактні та магнітоконтактні сповіщувачі (кнопки) тривожної сигналізації, які використовуються для подачі сигналу “тривога” у разі нападу на об’єкт (приміщення), або при виникненні іншої загрози життю та здоров’ю людей.

Рубежі охоронної сигналізації для відкритих майданчиків та периметрів
2.4.7 Кількість рубежів визначається в кожному окремому випадку під час обстеження об(єта залежно від його категорії, технічної укріпленості та відповідно до чинних державних і відомчих нормативних документів.
2.4.8 Території, будівлі категорії А рекомендується облаштовувати трирубіжною охоронною сигналізацією, категорії Б – дво - або трирубіжною охоронною сигналізацією.
2.4.9 Першим рубежем охоронної сигналізації периметра є основна огорожа підохоронного об’єкта або зовнішня зона відчуження і всі технічні засоби ССОП, що знаходяться на ній. Другим рубежем охоронної сигналізації периметра є внутрішня зона відчуження підохоронного периметра і всі технічні засоби ССОП, що знаходяться в ній. Третім рубежем охоронної сигналізації периметра є огорожа на межі внутрішньої зони відчуження та всі технічні засоби, що знаходяться на ній.
2.4.10 Для охорони великих об’єктів, на яких обмежена кількість телефонних ліній або каналів передачі тривожних сповіщень, і внаслідок цього неможливо організувати багаторубіжну охоронну сигналізацію, рекомендується використовувати приймально-контрольні прилади великої інформаційної місткості (з великою кількістю шлейфів сигналізації) із застосуванням апаратури охоронно-пожежної сигналізації, яка може передавати інформацію зайнятими телефонними лініями з несущою частотою 18 кГц або радіоканалом.
2.4.11 Додаткові можливості для підключення сигналізації на пульт централізованого спостереження може надати використання абонентських ліній сусідніх телефонізованих об’єктів, таксофонних ліній і прямих ліній безпосереднього зв'язку.
2.4.12 Усю апаратуру та усі технічні засоби ССОП на всіх рубежах охоронної сигналізації слід забезпечувати резервним електроживленням, розташованим у приймально-контрольних приладах, або із застосуванням окремих блоків безперебійного електроживлення систем сигналізації, або з облаштуванням приміщень для акумуляторних батарей, дизель або бензоагрегатів – джерел постійного та/або змінного струму. Працездатність ССОП від джерела резервного електроживлення:
а) для об’єктів категорії А – не менше 12 год;
б) для об’єктів категорії Б та В - не менше 4 год.
2.4.13 Вимоги до резервних джерел електроживлення, що забезпечують роботу систем пожежної сигналізації наведені в ДБН В.2.5-13 (працездатність системи в черговому режимі впродовж не менше 24 год і не менше 3 год у режимі "Пожежа").

2.5 ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ПУЛЬТІВ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ, СИСТЕМ ПЕРЕДАЧІ ТРИВОЖНИХ СПОВІЩЕНЬ ТА ОБ’ЄКТОВОГО ОБЛАДНАННЯ ССОП

2.5.1 Пульти централізованого спостереження (ПЦС) є споживачами енергоживлення першої категорії, які забезпечуються двома незалежними кабельними вводами від двох незалежних трансформаторних підстанцій з обов’язковою можливістю переключення енергоживлення ПЦС з однієї лінії на другу.
2.5.2 ПЦС обладнуються резервним(и) джерелом(ами) електроживлення (бензоагрегат або дизельагрегат, акумуляторні батареї, джерело безперебійного електроживлення), яке забезпечує безперебійну роботу обладнання ПЦС, а також резервного освітлення ПЦО упродовж часу, вибраного з ряду 4, 8, 12, 24, 36, 48, 72 год згідно з ГОСТ 26342 (включаючи засоби зв’язку).
2.5.3 Блоки СПТС, розташовані на ПЦС, живляться від мережі ПЦС. Перехід на резервне електроживлення повинно здійснюватись автоматично. Персональні електронно-обчислювальні машини (ПЕОМ), які є складовою частиною СПТС та ПЦС, повинні мати окреме джерело безперебійного електроживлення, що забезпечує працездатність ПЕОМ при відсутності основного електроживлення.
Окремі блоки СПТС (ретранслятори, мультиплексори, підсилювачі тощо) повинні мати акумуляторні батареї, ємність яких має забезпечити їх безперебійну роботу впродовж часу, вибраного з ряду 4, 8, 12, 24, 36, 48, 72 год згідно з ГОСТ 26342.
2.5.4 Блоки СПТС, які розташовані на АТС, живляться від мережі електроживлення АТС. Вказані блоки повинні мати джерело резервного електроживлення (акумуляторні батареї), які забезпечують їх безперебійну роботу впродовж часу вибраного з ряду 4, 8, 12, 24, 36, 48, 72 год згідно з ГОСТ 26342. Перехід на резервне електроживлення і зворотно на основне електроживлення повинен здійснюватись автоматично.
2.5.5 Електропостачання ССОП на об’єктах здійснюється від вільної групи електрощита чергового освітлення. Підключення до мережі змінного струму здійснюють від двох або групи відокремлених вимикачів-запобіжників. Вимикачі-запобіжники, через які здійснено підключення ССОП до мережі змінного струму, повинні бути захищені від помилкових відключень та позначені застережливим написом: “Система охоронної сигналізації. Не вимикати”. У разі неможливості захисту вимикачів-запобіжників від помилкових виключень, підключення силових проводів здійснюється від увідних клем (до вимикачів), але після загального вимикача. У цьому разі вимикачі-запобіжники встановлюються безпосередньо біля обладнання ССОП на окремих щитах.
За умови відсутності на об'єкті щита чергового освітлення або чергової групи вимикачів-запобіжників на ньому, замовник встановлює самостійний щит електроживлення на відповідну кількість груп вимикачів-запобіжників.
Щит електроживлення, встановлений поза підохоронним об’єктом категорії “А” за ГСТУ 78.11.001, слід розташовувати в металевій шафі, що замикається і блокується сповіщувачем на відкриття з підключенням його до шлейфа цілодобової охорони (без права відключення).
2.5.6 Прилади приймально-контрольні (ППК) систем ОС повинні мати джерело резервного електроживлення (акумуляторні батареї), які забезпечують їх безперебійну роботу впродовж часу, вибраного з ряду 4, 8, 12, 24, 36, 48, 72 год за ГОСТ 26342, або мати можливість працювати при знеструмленні від телефонної мережі (48В та/або 60В). Перехід на резервне електроживлення має здійснюватись автоматично.
2.5.7 Електроживлення сповіщувачів систем ОС здійснюється від ППК або від блоків електроживлення, які повинні мати джерело резервного електроживлення (акумуляторні батареї) та можливість забезпечити безперебійну роботу сповіщувачів упродовж часу, вибраного з ряду 4, 8, 12, 24, 36, 48, 72 год згідно з ГОСТ 26342.
2.5.8 Резервування електроживлення складових частин ССОП у скомбінованих системах обов'язково повинно мати техніко-економічне обгрунтування і враховувати вимоги замовника та специфіку об’єкта. Резервування електроживлення складових частин вказаних систем на підохоронних об’єктах категорії “А” за ГСТУ 78.11.001 здійснюється відповідно до чинного законодавства та відомчих нормативних документів і повинно забезпечуватися електроживленням упродовж часу, вибраного з ряду 12, 24, 36, 48, 72 год згідно з ГОСТ 26342.
2.5.9 Вибір джерела резервного електроживлення для ССОП повинен здійснюватись при врахуванні таких вимог:
а) блоки та джерела безперебійного електроживлення повинні здійснювати автоматичний підзаряд акумуляторних батарей і мати захист від перезаряду та глибокого розряду акумуляторних батарей;
б) блоки електроживлення та джерела безперебійного електроживлення повинні мати потужність на 25% більше від сумарної потужності обладнання, яке підключається до джерела електроживлення;
в) ємність акумуляторних батарей повинна забезпечувати електроживлення апаратури для об’єктів категорії “А” впродовж часу вибраного з ряду 12, 24, 36, 48, 72 год, а для об’єктів категорії “Б, В” 4, 8, 12, 24, 36, 48, 72 год згідно з ГОСТ 26342.
Розрахунок ємності акумуляторних батарей вираховується за формулами:
, (1)
де:
Т – час, упродовж якого під час знеструмлення необхідно забезпечити безперебійну роботу апаратури (Т4 годи або Т12 год );
С А/год – ємність акумулятора;
К зм. розряду – коефіцієнт зменшення розряду акумуляторної батареї;
І сум. – сумарний струм споживання обладнання, яке підключається до джерела електроживлення.
, (2)
де: К зм. розряду вираховується із таблиці 1.

Таблиця 1
Температура
навколишнього середовища, ( С
Коефіцієнт, Кзм. розряду


К струму розр 0,05
К струму розр 0,1
К струму розр 0,14
К струму розр 0,17
К струму розр 0,2
К струму розр 0,25
К струму розр 0,28
К струму розр
0,4

+25
0,8
0,74
0,70
0,68
0,64
0,62
0,59
0,56

+5
0,72
0,64
0,62
0,61
0,58
0,55
0,54
0,49

0
0,66
0,61
0,58
0,56
0,53
0,51
0,49
0,46

-10
0,57
0,52
0,49
0,48
0,45
0,43
0,42
0,39

-20
0,48
0,42
0,4
0,38
0,35
0,37
0,33
0,3


Кструму.розр. – коефіцієнт струму розряду, який вираховується за формулою:
2.6 ВИМОГИ ДО ОБЛАШТУВАННЯ робочого місця
ОПЕРАТОРА ПЕОМ

2.6.1 Організація робочого місця користувача відеотермінала та ПЕОМ повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032 з урахуванням характеру та особливостей трудової діяльності.
2.6.2 Площа, виділена для одного робочого місця з відеотерміналом або персональною ЕОМ, має становити не менше 6 м2, а об’єм - не менше 20 м3.
2.6.3 Робочі місця з відеотерміналами відносно світлових прорізів слід розміщувати так, щоб природне світло падало збоку, переважно ліворуч.
2.6.4 При розміщенні робочих місць з відеотерміналами та ПЕОМ необхідно дотримуватись таких вимог:
а) робочі місця з відеотерміналами та ПЕОМ розміщуються на відстані не менше 1 м від стін зі світловими прорізами;
б) відстань між бічними поверхнями відеотерміналів має бути не меншою за 1,2 м;
в) відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого не повинна бути меншою за 2,5 м;
г) прохід між рядами робочих місць має бути не меншим за 1м.
Вимоги пункту щодо відстані між бічними поверхнями відеотерміналів та відстані між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого враховуються також при розміщенні робочих місць з відеотерміналами та ПЕОМ у суміжних приміщеннях з урахуванням конструктивних особливостей стін та перегородок.
2.6.5 Конструкція робочого місця користувача відеотермінала (при роботі сидячи) має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг; стегна - у горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом від 70 до 90° до вертикальної площини; зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини, нахил голови - від 15 до 20° відносно вертикальної площини.
2.6.6 Якщо користування відеотерміналом та ПЕОМ є основним видом діяльності, то вказане обладнання розміщується на основному робочому столі, як правило, ліворуч.
2.6.7 Якщо використання відеотермінала та ПЕОМ є періодичним, то устаткування, як правило, розміщується на приставному столі, переважно ліворуч від основного робочого столу. Кут між подовжніми осями основного та приставного столів має дорівнювати від 90 до 140°.
2.6.8 Якщо використання відеотермінала та ПЕОМ є періодичним, то дозволяється обладнувати в приміщенні, що відповідає даним вимогам, окремі робочі місця колективного користування з відеотерміналом та ПЕОМ.
2.6.9 Висота робочої поверхні столу для відеотерміналу має бути в межах від 680 до 800 мм, а ширина - забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності робочого поля.
Рекомендовані розміри столу: висота -725 мм, ширина від 600 до 1400 мм, глибина від 800 до 1000 мм.
2.6.10 Робочий стіл для відеотермінала повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги - не менше 650 мм.
2.6.11 Робочий стіл для відеотермінала, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні - в межах 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм.
2.6.12 Застосування підставки для ніг тими, у кого ноги не дістають до підлоги, коли робоче сидіння знаходиться на висоті, потрібній для забезпечення оптимальної робочої пози відповідно до 3.14.6, є обов'язковим.
2.6.13 Робоче сидіння (стілець, крісло) користувача відеотермінала та ПЕОМ повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку та стаціонарні або знімні підлокітники.
У конструкцію сидіння можуть бути введені додаткові елементи, що не є обов'язковими: підголовник та підставка для ніг.
2.6.14 Робоче сидіння користувача відеотермінала та ПЕОМ повинно бути підйомно-поворотним, таким що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників.
2.6.15 Регулювання кожного параметра має бути незалежним, плавним або ступінчастим, з надійною фіксацією.
Хід ступінчастого регулювання елементів сидіння має становити для лінійних розмірів від 15 до 20 мм, для кутових від 2 до 5°.
Зусилля під час регулювання не повинні перевищувати 20 Н.
2.6.16 Ширина та глибина сидіння повинні бути не менше 400 мм. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах від 400 до 500 мм, а кут нахилу поверхні - від 15° уперед до 5° назад.
2.6.17 Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край - заокругленим.
2.6.18 Висота спинки сидіння має дорівнювати 300 ± 20 мм, ширина - не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині - 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах від 0 до 30° відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах від 260 до 400 мм.
2.6.19 Для зниження статичного напруження м'язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною від 50 до 70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230±30 мм та по відстані між підлокітниками в межах від 350 до 500 мм.
2.6.20 Поверхня сидіння, спинки та підлокітників має бути напівм'якою, з неслизьким, ненаелектризовуючим, повітронепроникним покриттям та забезпечувати можливість очищення від бруду.
2.6.21 Екран відеотермінала та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів.
Відстань від екрана до ока працівника повинна становити:
при розмірі екрана по діагоналі 35/38 см (14"/15") - від 600 до 700 мм, 43 см (17") – від 700 до 800 мм, 48 см (19") – від 800 до 900 мм, 53 см (21") – від 900 до 1000 мм.
2.6.22 Розташування екрана відеотермінала має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ±30° від лінії зору працівника.
2.6.23 Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульовуваній за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані від 100 до 300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах від 5 до 15°.
2.6.24 Робоче місце з відеотерміналом слід оснащувати пюпітром (тримачем) для документів, що легко переміщується.
2.6.25 Пюпітр повинен бути рухомим та встановлюватись вертикально (або з нахилом) на тому ж рівні та відстані від очей користувача ПЕОМ, що і відеотермінал.
2.6.26 Розміщення принтера або іншого пристрою введення-виведення інформації на робочому місці має забезпечувати добру видимість екрану відеотермінала, зручність ручного керування пристроєм уведення-виведення інформації в зоні досяжності робочого поля: висотою від 900 до 1300 мм, глибиною від 400 до 500 мм.
2.6.27 Під матричні принтери слід підкладати противібраційні килимки для гасіння вібрації та шуму.
2.6.28 При потребі високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з відеотерміналами та ПЕОМ необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5-2 м.

2.7 вимоги до проектування ССОП зовнішніх захисних огороджувальних конструкцій

2.7.1 Вибір системи сигналізації для охорони периметра проводиться залежно від очікуваного характеру проникнення, рельєфу місцевості, довжини периметра, наявності рослинності, з врахуванням інженерно-технічного укріплення огороджень об’єкта (стан та висота огороджень, наявність зони відчуження та її ширини, наявність контрольно-пропускного(их) пункту(ів) кількість виїзних воріт тощо).
2.7.2 Для швидкого та точного визначення місця порушення периметра, останній розбивається на окремі зони (ділянки), які підключаються на окремий код (вічко) ПЦС, (СПТС) або на окремий шлейф ППК, який розташований в кімнаті охорони. Ворота та хвіртки, які належать до периметру, підключаються до ПЦС (СПТС) та ППК, як окремі зони (ділянки).
2.7.3 Для точного визначення місця порушення в нічний час та якісного його обстеження разом з периметральною охоронною сигналізацією застосовується охоронне освітлення, яке освітлює зону (ділянку) периметру на якій спрацювала периметральна охоронна сигналізація.
2.7.4 Для охорони периметру застосовують системи охоронної сигналізації, теле(відео) контролювання, теле(відео) спостереження, контролівання доступу, та скомбіновані системи сигналізації у будь-якому їх поєднанні. Для охорони периметру доцільно використовувати лінійні сповіщувачі: омічні та ємнісні (з гладкого або колючого дроту, ріжучої стрічки тощо), активні мікрохвильові (радіохвильові та оптикоелектронні інфрачервоні), вібраційні типу “мікрофонного” кабелю тощо, які встановлюються на основній огорожі, у зонах відчуження, вздовж будівель тощо.
2.7.5 Підходи до КПП зсередини периметра блокуються об’ємними радіохвильовими, оптико-електронними пасивними інфрачервоними або скомбінованими сповіщувачами.
З метою підсилення охорони периметра використовують телекамери системи ТВК та/або ТВС, які встановлюються на огорожі або біля неї у внутрішній або зовнішній зоні відчуження, в тому числі на КПП, для нагляду за прилеглою до периметра територією.
2.7.6 Разом з тим, необхідно передбачити охоронне електроосвітлення периметра та внутрішньої території для забезпечення необхідних умов видимості меж периметра і території підохоронної зони або об'єкта. Охоронне електроосвітлення об'єкта повинно задовольняти вимоги СНіП ІІ- 4. Мережі охоронного електроосвітлення периметра і території повинні виконуватись окремо від мережі зовнішнього освітлення і поділятися на самостійні ділянки відповідно до ділянок периметральної охоронної сигналізації.
Під час виявлення порушення підохоронної зони одночасно повинні спрацьовувати охоронна сигналізація та автоматичне вмикання охоронного електроосвітлення.
2.7.7 У місцях проходу людей та проїзду автомобільного транспорту на КПП встановлюються зчитувачі та пристрої контролювання доступу. За наявністю системи охоронної сигналізації на об’єкті, що обслуговується системою контролювання доступу, допускається загальне використання кабелів ліній зв’язку, шлейфів сигналізації та сигнальних ліній цієї системи з обов’язковим виконанням відповідного маркування проводів та розподілу функцій призначення систем та їх складників.

2.8 вимоги до проеКтування ССОП для блокування конструктивних елементів об’єктів ЛМК типу “Модуль”

2.8.1 Вхідні двері, ворота об’єктів ЛМК повинні блокуватись на “відчинення” за допомогою електроконтактних та/або магнітоконтактних точкових сповіщувачів встановлених на кожну стулку дверей або воріт, можливе блокування вхідних дверей, воріт, об’єктів ЛМК по площі, використовуючи поверхневі оптико-електронні пасивні інфрачервоні сповіщувачі. При наявності засклених прорізів вони блокуються на “відчинення” та “розбиття” скла.
2.8.2 У разі роздсередженого розташування матеріальних цінностей рекомендується використовувати, для блокування їх, електронні поверхневі, лінійні та об’ємні оптико-електронні інфрачервоні сповіщувачі.
Радіохвильові сповіщувачі використовують з урахуванням можливості виходу діаграми, спрямованості зони виявлення за межі підохоронного об’єкта, в результаті чого під час проходу людей біля підохоронного об’єкта можливі хибні спрацювання сповіщувачів.
2.8.3 Для особливо цінних предметів необхідно застосовувати охоронні теле(відео) системи, а на робочих місцях працівників необхідно встановити точкові сповіщувачі тривожної сигналізації про напад або використовувати радіоканальні точкові сповіщувачі тривожної сигналізації про напад (радіокнопки, радіобрелки). Для великих за розмірами торговельних ангарів на в’їзних та виїзних воротах повинні бути встановлені зчитувачі системи контролювання доступу.

3 МОНТАЖ СИСТЕМ СИГНАЛІЗАЦІЇ

3.1 ПІДГОТОВКА ДО РОБІТ ІЗ МОНТАЖУ СИСТЕМ СИГНАЛІЗАЦІЇ

3.1.1 Підготування до робіт із монтажу ССОП на об'єкті слід проводити відповідно до нормативних документів (СНіП 3.05.06, ПУЕ цих Норм).
3.1.2 Роботи з монтажу ССОП починають та проводять у термін, передбачений договором. При цьому монтажна організація повинна провести підготовчу роботу:
вивчити проектну документацію (акт обстеження);
прийняти будівельну частину об'єкта згідно з СНіП 3.05.06;
прийняти від замовника (генпідрядника) матеріали та обладнання, що підлягають монтажу, у кількості і номенклатурі, передбачених проектом (актом обстеження);
перевірити наявність електричного освітлення в зоні монтажу;
перевірити наявність закладених пристроїв та каналів для прокладення кабелів, дротів, шлейфів сигналізації тощо;
перевірити наявність системи заземлення;
перевірити за участю представника замовника цілісність кабелів і проводів та відповідність їх ізоляції вимогам державних стандартів або технічних умов.
3.1.3 ТЗ ССОП постачає монтажна організація або замовник, згідно з комплектною документацією відповідно до специфікації проекту чи передбачених у договорі креслень, ескізів тощо. Передаються вони на підставі заявки монтажної організації відповідно до Положення про взаємовідносини організації - генеральних підрядників із субпідрядними організаціями та Правил про договори підряду на капітальне будівництво.
ТЗ ССОП за відсутності сертифіката відповідності, а також маркування, яке передбачено чинними нормативними документами, до монтажу не допускаються.
Порядок передачі замовником обладнання монтажній організації повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів та оформлюватися відповідним актом (форма 2, додаток В).
3.1.4 Прилади, пристрої, сповіщувачі та інше обладнання на об'єкт необхідно доставляти в упаковці виробника цієї продукції.
Не допускається зберігати прилади, пристрої, сповіщувачі та інше обладнання на об'єкті до початку монтажу, якщо не забезпечені необхідні місця й умови збереження, передбачені виробником у відповідній технічній документації.
Умови збереження виробів ССОП і матеріалів повинні задовольняти вимоги відповідних державних стандартів, технічних умов та технічної документації підприємства-виробника, затвердженої у встановленому порядку. Умови збереження кабельної продукції і матеріалів повинні відповідати вимогам СНіП 3.05.06 та СНіП 3.05.07.
3.1.5 ТЗ ССОП встановлюються на об'єкті після проведення вхідного контролю виконавцем монтажних робіт.
Основними документами, за якими проводиться контроль якості виробу, є технічні умови на ТЗ ССОП при їх наявності, чинні нормативні документи або експлуатаційна документація.
Під час вхідного контролю вироби перевіряються в усіх режимах на відповідність їх технічним характеристикам, що наведені у паспортах та експлуатаційній документації на вироби. Після проведення вхідного контролю складають акт за встановленою формою (форма 5, додаток В).
3.1.6 Прийняття будинків чи споруд до монтажу, а також документація, яку необхідно вести в процесі монтажу, повинна відповідати вимогам ДБН А.3.1-5.
Монтаж ССОП розпочинають після підписання акта готовності об'єкта до монтажних робіт (форма 3, додаток В).
3.1.7 На об'єктах, що обладнуються ССОП, заздалегідь необхідно виконати будівельні роботи, передбачені проектною документацією:
забезпечити умови безпечного проведення монтажних робіт, що відповідають санітарним і протипожежним нормам;
прокласти мережі, що підводять до об'єкта електроенергію, та обладнання для підключення електропроводок споживачів;
укріпити будівельні конструкції (вікна, двері тощо);
прокласти захисні труби або змонтовані спорудження кабельної каналізації у грунтах, під проїзною частиною асфальтобетонних доріг і залізничних колій, через водні перепони для монтажу кабельних ліній зв'язку та іншої кабельної продукції;
забезпечити будівельну готовність приміщення з електрощитовим устаткуванням, до якого прокладені силові кабелі від трансформаторних підстанцій мережі електроживлення та приміщень, де встановлюються ППК, СПТС або ПЦС;
виконати заземлення, що складається із пристрою безпосереднього заземлення та шини заземлення, яку проведено в усі приміщення, де встановлюються ТЗ ССОП.
3.1.8 Роботи з монтажу ССОП під час капітального будівництва об'єкта повинні здійснюватися у чотири етапи.
3.1.8.1 На І етапі виконуються роботи з інженерно-технічного укріплення:
перевірка наявності заставних пристроїв, прорізів і отворів у будівельних конструкціях і елементах будинків;
розмітка трас і закладання труб та глухих коробів для прихованих проводок у фундаменти , стіни, підлоги, стелі, перекриття що споруджуються .
Роботи І етапу повинні виконуватися одночасно з виконанням основних будівельних робіт.
3.1.8.2 На ІІ етапі необхідно виконати роботи з монтажу:
шлейфів сигналізації, сигнальних ліній, ліній (каналів) зв’язку з СПТС та/або ПЦС;
захисних труб електропроводок;
сповіщувачів;
щитів;
приладів приймально-контрольних;
телекамер;
зчитувачів;
ретрансляторів;
пристроїв керування;
охоронного освітлення;
сигнально-пускових пристроїв;
з’єднувальних та роз’єднувальних коробок;
системи заземлення;
підключення електропроводок тощо.
Роботи ІІ етапу виконують після закінчення будівельних робіт.
3.1.8.3 На ІІІ етапі виконують роботи з електричної перевірки змонтованої кабельної мережі та системи заземлення, перевірки працездатності та регулюванню встановлених ТЗ ССОП.
3.1.8.4 ІV етап включає оформлення акта про закінчення монтажних робіт (форма 10, додаток В), якщо підрядна організація виконує тільки монтаж ТЗ ССОП. За таких умов підрядна організація бере участь у комісії під час здачі змонтованих ССОП в експлуатацію.
3.1.9 На діючих об'єктах роботи з монтажу ССОП повинні здійснюватися за етапами ІІ, ІІІ та ІV.
3.2 ВИМОГИ ДО БЛОКУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ПРИМІЩЕНЬ ТА БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ СИСТЕМАМИ ОХОРОННОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ
3.2.1 Блокування дверей та люків.
Зовнішні (вхідні, тильні, торцеві) двері та люки блокуються на відчинення та по площі на руйнування та пролом. Для блокування дверей та люків на відчинення використовують точкові магнітоконтактні та електроконтактні сповіщувачі. На кожну стулку зовнішніх дверей та люків встановлюють по одному магнітоконтактному сповіщувачу, для об’єктів категорії “А” встановлюють по два сповіщувача. Двері та люки по площі блокують омічними сповіщувачами (фольга, провід) та електронними об'ємними сповіщувачами, зона виявлення яких спрямована на площину дверей або паралельно до блокованої площини, перекриваючи останню по всій площі.
Сповіщувачі для блокування зовнішніх дверей та люків за ГСТУ 78.11.001, а також з’єднувальні та розподільні коробки повинні бути захищені від деблокування. Корпуси сповіщувачів та з’єднувальних коробок повинні опломбовуватись.
Допускається блокування вхідних дверей категорії “В” за ГСТУ 78.11.001 на проникнення через них об’ємними сповіщувачами без блокування їх магнітоконтактними та омічними сповіщувачами.
Перехідні двері блокуються на відчинення точковими магнітоконтактними сповіщувачами. Як правило, на кожну стулку дверей встановлюють приховано (врізним способом) по одному магнітоконтактному сповіщувачу. Допускається блокування дверей відкритим способом (у накладку), при цьому магнітоконтактні сповіщувачі встановлюються обабіч кожної стулки дверей.
3.2.2 Блокування вікон та вітрин
Вікна та вітрини блокуються на відчинення та по площі на руйнування (розбиття) скла. Частини скляних конструкцій, що відчиняються, об’єктів категорії “А” блокуються на відчинення точковими магнітоконтактними сповіщувачами з розрахунку два сповіщувачі на одну частину. Для обґєктів категорій “Б”, “В” допускається встановлення одного сповіщувача на одну частину скляної конструкції.
Для блокування скла на руйнування (розбиття) та проникнення використовують такі сповіщувачі: омічні (фольга), акустичні, поверхневі вібраційні (п'єзоелектричні), та оптико-електронні з вертикальною діаграмою спрямованості. Якщо скло кріпиться ззовні, то для блокування його на розбиття використовують омічні сповіщувачі (фольгу) та оптико-електронні інфрачервоні сповіщувачі з вертикальною діаграмою спрямованості. При закріпленні скла ззовні забороняється використовувати для блокування скла на руйнування акустичні, поверхневі та вібраційні (п'єзоелектричні) сповіщувачі аби унеможливити виймання скла при проникненні без його розбиття. У разі використання омічного сповіщувача (фольга) для блокування скла, що кріпиться ззовні, з'єднання “фольга-шлейф” здійснюють згідно з 3.5.21.
Допускається блокування вікон об’єктів категорії “В” за ГСТУ 78.11.001 на проникнення об’ємними сповіщувачами без магнітоконтактних та омічних сповіщувачів.
3.2.3 Блокування скляних конструкцій, які мають захисне скло, виконується аналогічно 3.2.2. При блокуванні захисного скла на руйнування (розбиття) з використанням акустичних та поверхневих п’єзоелектричних сповіщувачів останні повинні мати відповідні технічні характеристики та сертифікат відповідності.
Для блокування захисного скла на розбиття можуть використовуватись вмонтовані в скло омічні сповіщувачі (фольга, провід). Захисне скло з вмонтованими омічними сповіщувачами повинно мати сертифікат відповідності.
Захисне скло в скляних конструкціях об’єктів категорії “А” за ГСТУ 78.11.001 додатково блокується на відрив і зсув відносно рами вікна точковими магнітоконтактними сповіщувачами, крім випадків, коли захисне скло блокується омічними сповіщувачами з виконанням вимог щодо переходу “фольга (провід) – шлейф сигналізації” згідно з 3.5.21.
3.2.4 Блокування прорізів у стінах, де проходять повітроводи та комунікаційні труби.
Повітроводи, розміри яких перевищують 200 Ч 200 мм, блокуються проводом типу НВ та ЕП вертикально та горизонтально в площині поперечного розрізу повітроводу. В місцях, де проводи перехрещуються, їх зв'язують між собою у вузол. Відстань між вертикальними та горизонтальними проводами не повинна перевищувати 100 мм. Рекомендується блокування проводом здійснювати у фальшгратах, виконаних із пустотілих трубок.
Прорізи стін навколо місць, де проходять повітроводи та комунікаційні труби, блокуються проводом типу НВ, ЕП (вимоги щодо блокування стін проводом на пролом наведені у 3.2.6). Блокування повинно охоплювати частину стіни навколо повітровод(дів) та комунікаційних труб на відстані не менше 250 мм. З'єднання “провід-шлейф” повинно бути здійснено за межами вказаної площини.
Прорізи стін, де проходять вентиляційні та комунікаційні труби, можна блокувати електронними об'ємними сповіщувачами, діаграма направленості яких перекриває місце виходу(входу) вищевказаних труб із стіни. З метою виключення хибних спрацювань забороняється використовувати електронні об'ємні сповіщувачі, якщо зона їх виявлення перекриває вентиляційні отвори або місце з інтенсивними потоками повітря.
3.2.5 Блокування ліфтових шахт
Ліфтові шахти блокуються електроконтактними та магнітоконтактними сповіщувачами, при цьому магнітоконтактні сповіщувачі встановлюються з розрахунку два на одну стулку дверей. Допускається блокування ліфтових шахт електронними об’ємними сповіщувачами, зона виявлення яких направлена на виходи з ліфтових шахт (ліфтові двері) або лінійними сповіщувачами з напрямком виявлення, що проходить у паралель із площиною виходу.
3.2.6 Блокування стін
Капітальні та некапітальні стіни за ГСТУ 78.11.001 блокуються омічними сповіщувачами (провід типу НВ, НВМ, ЕП), електронними об'ємними поверхневими або лінійними сповіщувачами за умов, що зона виявлення останніх охоплює всю площину стіни.
Допускається блокування стіни омічними сповіщувачами (фольгою) у сухих приміщеннях, якщо стіна має фальшстінку із ДСП, гіпсоплити, гіпсокартону або ДВП. У такому разі площа, що блокується, повинна бути захищена від механічних ушкоджень.
Стіни із склоблоків блокуються омічними сповіщувачами (фольгою), електронними об'ємними, поверхневими та лінійними сповіщувачами, за умов, що зона виявлення останніх охоплює всю площу стіни.
Вимоги щодо блокування стін омічними сповіщувачами (проводом та фольгою) на пролом наведені у 3.5.
Капітальні та некапітальні стіни блокуються також поверхневими вібраційними сповіщувачами відповідно до тактико-технічних характеристик.
3.2.7 Блокування стелі та підлоги
Некапітальні стелі та підлоги за ГСТУ 78.11.001 підлягають блокуванню електронними об'ємними сповіщувачами за умов, що зона виявлення останніх охоплює всю площу стелі (підлоги). Якщо дозволяють умови специфіки об’єкта, можливе використання поверхневих та лінійних сповіщувачів.
Капітальні та некапітальні стелі та підлоги блокуються також поверхневими вібраційними сповіщувачами відповідно до тактико-технічних характеристик.
3.2.8 Об’єми приміщень (кімнат), сховищ та підходи до сейфів об’єктів категорії “А” за ГСТУ 78.11.001, де зберігаються значні матеріальні цінності (зброя, ювелірні вироби, секретна документація, значна сума грошей), обладнуються скомбінованими об’ємними сповіщувачами або двома і більше електронними об’ємними сповіщувачами на одну зону покриття, які працюють за різними фізичними принципами дії (для блокування підходів до сейфів, окрім електронних об’ємних сповіщувачів, можуть використовуватись поверхневі ємнісні та індуктивні сповіщувачі). Передсховища та оглядові коридори об’єктів вказаної категорії обладнуються одним із типів електронних об’ємних сповіщувачів на одну зону покриття.
Об’єми приміщень (кімнат) та підходи до сейфів об’єктів інших категорій обладнуються, якщо це передбачено проектом (актом обстеження), одним із типів електронних об’ємних сповіщувачів на одну зону покриття.
3.2.9 Сейфи, де зберігаються значні матеріальні цінності, блокуються “модулем”, що складається з трьох сповіщувачів на відчинення, пропалювання газовим різаком, удар, зсув або перекидання.
Сейфи на відчинення блокуються магнітоконтактними або електроконтактними сповіщувачами, які встановлюються на дверцятах. При встановленні магнітоконтактних сповіщувачів на металеву основу сейфів необхідно дотримуватись вимог, що наведені у 3.5.4.
Для блокування сейфів на пропалювання (розрізання сейфа за допомогою газових різаків та електрозварювання) використовують теплові сповіщувачі.
Для блокування сейфів на удар використовують удароконтактні та вібраційні сповіщувачі.
Для блокування сейфів на зсув та/або перекидання використовують магнітоконтактні сповіщувачі та лінійні оптикоелектронні сповіщувачі.
Сейфи об’єктів категорії “А” за ГСТУ 78.11.001 блокуються:
на відчинення, пропалювання, удар, зсув та/або перекидання;
при неможливості блокування на відчинення, пропалювання, удар, зсув та/або перекидання необхідно виконати блокування підходів до сейфів згідно з 3.2.8;
Сейфи об’єктів інших категорій блокуються:
на відчинення пропалювання, удар, зсув та/або перекидання;
на відчинення, при умові блокування підходів до сейфів згідно з 3.2.8.
3.2.10 Блокування грат.
Грати блокуються омічними сповіщувачами (проводом типу НВ, НВМ та ЕП діаметром не більше 0,25 мм). Блокування грат виконується, якщо вони знаходяться ззовні віконного прорізу або є посиленням некапітальної, або капітальної стіни, стелі, підлоги.
Блокування грат здійснюється шляхом обплетення горизонтальних та вертикальних прутів подвійним проводом із зв'язуванням вузлів на перехресті прутів із надійним кріпленням проводу до стіни. Грати перед та після блокування проводом фарбуються. З’єднання проводу із шлейфом охоронної сигналізації та технологія фарбування грат наведено у 3.5.22-3.5.29.





3.3 МОНТАЖ ЕЛЕКТРИЧНИХ ПРОВОДОК

Вимоги до вибору електропроводок, проводів, кабелів та способу їх прокладання.
3.3.1 Монтаж електропроводок повинен виконуватися відповідно до проектно-кошторисної документації (акта обстеження і типових проектних рішень), а також відповідно до вимог нормативної документації: ПУЕ, СНіП 3.05.06, СНіП 3.05.07, цих Норм, нормативних документів з будівництва лінійних споруд, міських телефонних мереж та відповідних норм.
3.3.2 Електропроводи повинні мати надійний захист від механічних ушкоджень та корозії і прокладатися в спеціальних трасах (штробах, металорукавах, коробах тощо).
3.3.3 Електропроводка повинна відповідати умовам навколишнього середовища, призначенню та цінності споруд, їхньої конструкції та іншим архітектурним особливостям.
3.3.4 Вибір видів електропроводки, проводів, кабелів і засобів їхнього прокладання повинен здійснюватися з урахуванням вимог електро і пожежної безпеки відповідно до таблиці 2.
Таблиця 2
Умови середовища

Засіб прокладання
Вид або тип проводу
чи кабелю

1
2
3

Відкриті електропроводки

Сухі та вологі приміщення
Сухі приміщення
На роликах

Те саме
Незахищені одножильні
проводи
Скручені двожильні проводи

Приміщення всіх видів і зовнішньої установки










На ізоляторах, а також на роликах, призначених для застосування в сирих приміщеннях чи місцях. У разі зовнішнього прокладання для сирих місць чи приміщень та споруд (великих розмірів).
Можливе застосування тільки в місцях, де виключена можливість безпосереднього потрапляння на електропроводку дощу або снігу (під навісами)
Кабель у неметалевій чи металевій оболонках
Спеціальні проводи з несучим тросом











Закінчення таблиці 2
1
2
3

Зовнішні установки



Приміщення всіх видів та зовнішні установки

Безпосередньо на поверхні стін і стель, на підвісних дротах, смугах та інших подібних елементах
У лотках в коробках із кришками, що відкриваються


На тросах
Кабель у металевій та неметалевій оболонках


Те саме




Спеціальні проводи із тросом. Незахищені та захищені одно- та багатожильні проводи. Кабелі в неметалевій та металевій оболонках

Приміщення всіх видів та зовнішні установки (тільки спеціальні проводи з тросом для зовнішніх установок або кабелі)

На тросах



Спеціальні проводи із тросом. Незахищені та захищені одно- та багатожильні проводи. Кабелі в неметалевій та металевій оболонках






Сховані електропроводки


Приміщення всіх видів і зовнішньої установки
У неметалевих трубах із негорючих матеріалів; у закритих каналах будівельних конструкцій; під штукатуркою. Не допускається:
застосування ізоляційних труб із металевою оболонкою в сирих, особливо сирих приміщеннях та у разі зовнішнього встановлення на відкритому повітрі; застосування стальних труб і сталевих глухих коробів з товщиною стінок 2 мм і менше в сирих, особливо сирих приміщеннях і у разі зовнішнього встановлення

Незахищені та захищені одно- і багатожильні проводи, кабелі в неметалевій і металевій оболонках




3.3.5 прокладання проводів, кабелів, труб і коробів із проводами та кабелями за умов пожежної безпеки повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 3.



Таблиця 3
Засіб прокладання електропроводки по основах і конструкціях
Вид або тип проводу чи кабелю


із горючих матеріалів
із негорючих матеріалів


1
2
3

Відкриті електропроводки

На роликах, ізоляторах або з прокладкою із негорючих матеріалів, що повинна виступати з кожного боку проводу, кабелю, труби або короба не менше, ніж на 100 мм
Безпосередньо
Незахищені проводи, захищені проводи і кабелі в оболонці з негорючих матеріалів


Безпосередньо

Захищені проводи і кабелі в оболонці з вогнестійкіх матеріалів


У трубах і коробах із негорючих матеріалів
У трубах і коробах із вогнестійких матеріалів
Незахищені і захищені проводи і кабелі в оболонці із вогнестійких матеріалів




Сховані електропроводки


З прокладанням у вогнестійкому матеріалі, що виступає з кожної боку проводу, кабелю, труби або короба не менше, ніж на 10мм з подальшим відштукатурюєнням або
захистом з усіх боків суцільним прошарком інших негорючих матеріалів
Безпосередньо
Захищені проводи і кабелі в оболонці із вогнестійких матеріалів

З прокладкою негорючого матеріалу, що виступає з кожної сторони проводу, кабелю, труби або короба не менше, ніж на 10 мм
Безпосередньо
Захищені проводи і кабелі в оболонці з вогнестійких
матеріалів


Безпосередньо

Те саме, із негорючих матеріалів

У трубах і коробах із вогнестійких матеріалів із прокладкою під труби і короба негорючих мате- ріалів (10 мм з кожного боку труби або короба)
У трубах і коробах: із негорючих матеріалів, у борознах тощо у суцільному прошарку негорючих матеріалів навколо труби (короба) може бути прошарок
Незахищені проводи і кабелі в оболонці із негорючих матеріалів






Закінчення таблиці 3
1
2
3

та подальшим відштукатурюєнням (товщина суцільного прошарку штукатурки, гіпсу тощо не повинна бути менше 10мм над трубою)

штукатурки,


Информация о документе
Формат: DOC

Скачали: 760


Похожие документы

Генерация: 0.391 сек. и 7 запросов к базе данных за 0.003 сек.