Правила технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України


ПРАВИЛА технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України

Затверджено Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 січня 1999 р. № 9

Введено в дію з 1 січня 1999 р.

(Внесені зміни згідно з
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 29.12.2004 р. № 234)

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Галузь застосування і призначення Правил
1.1.1. Правила технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України (далі - Правила) установлюють вимоги до ремонту, реконструкції, налагодження та експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики, до яких входять джерела теплової енергії, теплові мережі, теплові пункти і теплоспоживачі.
1.1.2. Правила поширюються на:
- районні, квартальні, групові та індивідуальні котельні, обладнані паровими та водогрійними котлами, незалежно від параметрів роботи;
- парові та водяні теплові мережі;
- центральні та індивідуальні теплові пункти, теплорозподільні станції, водяні та парові системи центрального опалення і вентиляції, системи гарячого водопостачання житлових, громадських та промислових будівель та інші пристрої і споруди теплоспоживачів.
1.1.3. Ці Правила обов'язкові для виконання усіма підприємствами, які зайняті ремонтом, реконструкцією, налагодженням та експлуатацією котелень, теплових мереж, теплорозподільних вузлів і систем теплоспоживання комунальної форми власності.

1.2. Нормативні посилання
При розробці цих Правил використовувались чинні в Україні такі нормативні документи.


п/п
Позначення
Назва нормативного документа

1
2
3

1.2.1.
СНиП 2.04.07-86
Тепловые сети

1.2.2.
СНиП II-4.79
Естественное и искусственное освещение

1.2.3.
СНиП II-35-76
Котельные установки

1.2.4.

Рекомендації по проектуванню дахових, вбудованих і прибудованих котельних установок та установлення побутових теплогенераторів, працюючих на природному газі (посібник до СНиП II-35-76)

1.2.5.
СНиП II-58-75
Электростанции тепловые

1.2.6.
ДБН А.3.1.-3-94
Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення

1.2.7.
СНиП 2.04.08-87
Газоснабжение

1.2.8.
СНиП 2.04.05-91
Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха.

1.2.9.
СНиП 2.04.01-85
Внутренний водопровод и канализация зданий.

1.2.10.
ГОСТ 5542-87
Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические требования

1.2.11.
ГОСТ 2939-63
Газы. Условия для определения объема.

1.2.12.

Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України. Затверджені наказом Держкомнафтогазу 01.11.94 № 355

1.2.13.
ГОСТ 3619-89
Котлы паровые стационарные. Типы и основные параметры

1.2.14.
ГОСТ 1137-64
Правила приемки топлива по качеству и отбор проб

1.2.15.
ГОСТ 8731-87
Трубы стальные бесшовные горячедеформированные. Технические условия

1.2.16.
ГОСТ 8733-87
Трубы стальные бесшовные холодно- и теплодеформированные. Технические условия

1.2.17.
ГОСТ 10705-80
Трубы стальные электросварные. Технические условия

1.2.18.
ГОСТ 10706-76
Трубы стальные электросварные прямошовные. Технические требования

1.2.19.
ГОСТ 20295-85
Трубы стальные сварные для магистральных газонефтепроводов. Технические условия

1.2.20.
ГОСТ 21563-82
Котлы водогрейные стационарные. Основные параметры и технические требования

1.2.21.
ГОСТ 25365-82
Котлы паровые и водогрейные. Общие технические требования. Требования к конструкции

1.2.22.
ГОСТ 27303-87
Котлы паровые и водогрейные. Правила приемки после монтажа

1.2.23.
ОСТ 34-38-453-79 Минэнерго
Котлы паровые стационарные. Ремонтопригодность. Общие требования

1.2.24.
ТУ 14-3-190-82
Трубы стальные бесшовные для котельных установок и трубопроводов

1.2.25.
ТУ 3-420-75
Трубы стальные бесшовные горячекатаные толстолистовые для паровых котлов и трубопроводов

1.2.26.
ТУ 14-3-460-75
Трубы стальные бесшовные для паровых котлов и трубопроводов

1.2.27.
ТУ 14-3-858-79
Трубы бесшовные холоднодеформированные

1.2.28.
ТУ 14-3-954-80
Трубы стальные электросварные спиральношовные диаметром 580 - 1420 мм для трубопроводов тепловых сетей

1.2.29.
ДНАОП 0.00-8.02-93
Перечень работ с повышенной опасностью

1.2.30.
ДНАОП 0.00-1.07-94
Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (зі змінами та доповненнями)

1.2.31.
ДНАОП 0.00-1.08-94
Правила будови та безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів (зі змінами та доповненнями)

1.2.32.
ДНАОП 0.00-5.10-96
Типова інструкція для операторів (машиністів) парових та водогрійних котлів

1.2.33
ДНАОП 0.00-1.16-96
Правила атестації зварників

1.2.34.
РД 2730.940 102-92 Минэнерго Украины
Котлы паровые и водогрейные, трубопроводы пара и горячей воды. Сварные соединения. Общие требования. Контроль качества.

1.2.35.
ДНАОП 0.00-1.26-96
Правила будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2) водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 °C

1.2.36.
ДНАОП 0.00-1.11-98
Правила будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води

1.2.37.

Правила обстежень, оцінки технічного стану, паспортизації та проведення планово-попереджувальних ремонтів теплових мереж і споруд на них. Затверджені наказом Держбуду України 09.06.98 р. № 123

1.2.38.
Р 204 України 001-96
Рекомендації обробки води систем підживлення теплових мереж за допомогою магнієвих фільтрів.

1.2.39.

Правила устройства электроустановок (ПУЭ)

1.2.40.
ДНАОП 0.00-1.21-98
Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів

1.2.41.
ДНАОП 0.01-1.01-95
Правила пожежної безпеки в Україні

1.2.42.
ДНАОП 0.00-5.08-96
Інструкція про порядок видачі дозволу на виготовлення, ремонт і реконструкцію об'єктів котлонагляду і здійснення нагляду за виконанням цих робіт

1.2.43.
ДНАОП 0.00-4.12-94
Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці

1.2.44.

Тимчасові правила обліку відпуску і споживання теплової енергії. Затверджені наказом Держжитлокомунгоспу і Міненерго України 01.07.96 № 57/112

1.2.45.
ДНАОП 0.00-1.20-98
Правила безпеки систем газопостачання України (ПБСГ)

1.2.46.
НАОП 1.123-1.18-80
Правила технической эксплуатации систем газоснабжения Украины

1.2.47.
ДБН В.1.2-1-95
Положення про розслідування причин аварій (обвалень) будівель, споруд, їх частин та конструктивних елементів

1.2.48.
ДНАОП 0.00-1.03-98
Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях

1.2.49.

Перелік чинних в Україні нормативних документів у галузі будівництва. Затверджений наказом Держбуду України 21.12.98 № 295 та введений в дію з 01.01.99 р.


1.3. Терміни і визначення


п/п
Термін
Визначення

1
2
3

1.3.1.
Паровий котел
Пристрій, що має топку і огрівається продуктами спаленого в ній палива та призначений для отримання пари з тиском вище атмосферного, що використовується поза самим пристроєм.

1.3.2.
Водогрійний котел
Пристрій, що має топку і огрівається продуктами спаленого в ній палива та призначений для нагрівання води, яка знаходиться під тиском вище атмосферного і використовується як теплоносій поза самим пристроєм.

1.3.3.
Бойлер
Підігрівач води із мережі, пароводяний або водоводяний теплообмінник, що використовує тепло пари або котлової води для отримання гарячої води інших параметрів. Бойлер може бути вбудованим в котел або стояти окремо.

1.3.4.
Котел-утилізатор
Паровий або водогрійний котел без топки або з топкою для допалювання газів, в якому як джерело тепла використовуються гарячі гази технологічних або металургійних виробництв або інші технічні продуктові потоки.

1.3.5.
Пароводогрійний котел
Котел, призначений для видачі споживачу пари та гарячої води.

1.3.6.
Котел-бойлер
Паровий котел, у барабані якого розміщено пристрій для нагрівання води, що використовується поза самим котлом, а також паровий котел, в природну циркуляцію якого включено бойлер, який стоїть окремо.
Примітка. На бойлер поширюються дані Правила незалежно від того, відключається він від котла арматурою чи ні.

1.3.7.
Економайзер
Пристрій, що обігрівається продуктами згорання палива і призначений для підігрівання або часткового випаровування води, що надходить до парового чи водогрійного котла.

1.3.8.
Стаціонарний котел
Котел, установлений на нерухомому фундаменті.

1.3.9.
Транспортабельна котельна установка
Комплекс, який складається з котла, допоміжного устаткування, системи керування і захисту, приміщення (контейнера), в якому вмонтовано усе устаткування, і пристосований для транспортування з метою швидкої зміни місця використання.

1.3.10.
Пересувна котельна установка
Транспортабельна котельна установка, яка має ходову частину.

1.3.11.
Розрахунковий строк служби котла
Термін служби у календарних роках, після закінчення якого слід провести експертне обстеження технічного стану основних деталей котла, які працюють під тиском, з метою визначення допустимості, параметрів і умов подальшої експлуатації котла або необхідності його демонтажу; термін служби повинен вираховуватись з дня введення котла в експлуатацію.

1.3.12.
Напрацювання
Тривалість роботи об'єкта, яка вимірюється у годинах.

1.3.13.
Ресурс
Сумарне напрацювання об'єкта від початку його експлуатації або його відновлення після ремонту до переходу в граничний стан.

1.3.14.
Строк служби
Календарна тривалість експлуатації об'єкта до чи після ремонту до переходу в граничний стан.

1.3.15.
Залишковий ресурс
Сумарне напрацювання об'єкта від моменту контролю його технічного стану до переходу в граничний стан.

1.3.16.
Граничний стан
Стан об'єкта, при якому або його подальша експлуатація або відновлення працездатного стану неможливі або недоцільні.

1.3.17.
Залишковий строк служби
Календарна тривалість експлуатації об'єкта від моменту контролю його технічного стану до переходу в граничний стан.

1.3.18.
Експертне технічне діагностування
Технічне діагностування котла, що виконується по закінченні розрахункового терміну його служби або після вичерпання розрахункового ресурсу безпечної роботи, а також після аварії або виявлення пошкоджень елементів, які працюють під тиском, з метою визначення можливих параметрів і умов подальшої експлуатації.

1.3.19.
Розрахунковий тиск
Максимальний надлишковий тиск у деталі, на який робиться розрахунок на міцність при обгрунтуванні основних розмірів, що забезпечують надійну роботу протягом розрахункового ресурсу.

1.3.20.
Дозволений тиск котла (елемента)
Максимально допустимий надлишковий тиск котла (елемента), який встановлений за результатами технічного опосвідчення або контрольного розрахунку на міцність.

1.3.21.
Робочий тиск котла
Максимально надлишковий тиск за котлом (пароперегрівачем) при нормальних умовах експлуатації.

1.3.22.
Пробний тиск
Надлишковий тиск, при якому повинно проводитись гідравлічне випробування котла або його елементів на міцність і щільність.

1.3.23.
Нормальні умови експлуатації
Група експлуатаційних режимів, що передбачена регламентом роботи: стаціонарний режим, пуск, вимірювання продуктивності, зупинка, гарячий резерв.

1.3.24.
Аварійна ситуація
Стан потенційно небезпечного об'єкта, що характеризується порушенням меж та (або) умов безпечної експлуатації, але не перейшов в аварію, при якому всі несприятливі впливи джерел небезпеки на персонал утримуються в прийнятих межах за допомогою відповідних технічних засобів, передбачених проектом.

1.3.25.
Елемент котла
Складальна одиниця котла, що призначена для виконання однієї із основних функцій котла (наприклад, колектор, барабан, пароперегрівач, поверхня нагріву та інші).

1.3.26.
Основний елемент котла
Складальна одиниця із деталей, навантажених внутрішнім тиском, яка виконує одну із функцій котла (наприклад, збір пароводяної суміші і її розділення перегрів пари та інші).

1.3.27.
Елемент трубопроводу
Складальна одиниця трубопроводу пари чи гарячої води, призначена для виконання однієї з основних функцій трубопроводу (наприклад, прямолінійна ділянка, коліно, трійник, конусний перехід, фланець тощо).

1.3.28.
Температура робочого середовища
Максимальна температура пари або гарячої води в елементі котла, що розглядається.

1.3.29.
Гранична температура стінки
Максимальна температура деталі котла або трубопроводу з боку середовища з найбільшою температурою, що визначається за тепловим і гідравлічним розрахунками або випробуваннями без врахування тимчасового збільшення обігріву (не більше 5 % розрахункового ресурсу).

1.3.30.
Розрахункова температура зовнішнього повітря взимку
Середня температура зовнішнього повітря за найбільш холодну п'ятиденку року.

1.3.31.
Стикове зварне з'єднання
З'єднання, в якому елементи, що зварюються, примикають один до одного торцевими поверхнями включають в себе шов і зону термічного впливу.

1.3.32.
Нормативна документація
Правила, галузеві та державні стандарти, технічні умови, керівні документи на проектування, виготовлення ремонт, реконструкцію, монтаж, налагодження технічне діагностування

1.3.33.
Держнаглядохоронпраці України
Комітет по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України.

1.3.34.
Орган Держнаглядохоронпраці України
Територіальне управління Держнаглядохоронпраці України в областях і Республіці Крим.

1.3.35.
Сертифікаційний центр
Установа (організація), яка призначена Держстандартом України з подання Держнагладохоронпраці України займатися проведенням сертифікації котлів.

1.3.36.
Спеціалізована організація котлобудування
Організація, яка має дозвіл органів Держнаглядохоронпраці України на право виконання робіт по оцінці технічного стану котлів (діагностика, ремонт, монтаж, налагодження випробування та ін.).

1.3.37.
Головна організація з котлобудування
Організація, яка уповноважена Держнаглядохоронпраці України проводити науково-дослідні роботи щодо вдосконалення котлів та їх безпечної експлуатації.

1.3.38.
Експертно-технічний центр (ЕТЦ)
Організація, яка має дозвіл органів Держнаглядохоронпраці України (або входить у його систему) на право виконання робіт по оцінці технічного стану котлів (діагностика, технічне опосвідчення, випробування та ін.).

1.3.39.
Експерт
Фахівець експертно-технічного центру, який пройшов атестування в органах Держнаглядохоронпраці України і має відповідне посвідчення.

1.3.40
Власник котла
Підприємство, об'єднання, товариство, асоціація, інша організація, незалежно від форм власності, що мають котел в приватній власності, а також орендарі, які прийняли на себе функції власників котла згідно з договором.

1.3.41.
Система газопостачання
Газопроводи і споруди на них (включаючи міжселищні). Газове обладнання житлових і громадських будинків, промислових і сільськогосподарських підприємств, підприємств комунально-побутового обслуговування населення виробничого характеру, ГНС, ГНП, ПСБ, АГЗС, резервуарних, геотермальних, групових та індивідуальних установок ЗВГ.

1.3.42.
Споруди систем газопостачання
Газопроводи і споруди на них (ГРП, колодязі, контрольні трубки, контрольно-вимірювальні пункти інш.).
Установки ЕХЗ від корозії, АСУТП, телемеханіка.
Газифіковані житлові і громадські будинки, промислові і сільськогосподарські та інші підприємства.
ГНС, ГНП, ПСБ, АГЗС, резервуарні групові і геотермальні установки.

1.3.43.
Газове господарство підприємств
Газопроводи і споруди на них, засоби захисту від електрохімічної корозії, ГРП, ГРУ, газообладнання газифікованих виробничих і допоміжних споруд і котелень, розташованих на території підприємства.

1.3.44.
Розподільні газопроводи
Зовнішні газопроводи, які забезпечують подачу газу від джерела (газопроводи високого і середнього тиску) до ГРП промислових підприємств, котелень, сільськогосподарських підприємств, комунальних об'єктів і інших споживачів, а також газопроводи низького тиску населених пунктів.

1.3.45.
Внутрішньоплошадкові газопроводи
Газопроводи, які прокладаються по території підприємств, котелень і інших виробничих об'єктів.

1.3.46.
Газопровід-ввід
Газопровід від місця приєднання до розподільного газопроводу до вимикального пристрою на вводі. До газопроводу-вводу належать і ділянки дворових газопроводів до вимикального пристрою на ввідному газопроводі.

1.3.47.
Ввідний газопровід
Ділянка газопроводу від вимикаючого пристрою на вводі в будинок (при встановленні вимикального пристрою зовні будинку) до внутрішнього газопроводу, включаючи газопровід, прокладений в футлярі через стіну будинку.

1.3.48.
Внутрішні газопроводи
Ділянки газопроводів від газопроводу-вводу (при встановленні вимикального пристрою в будинку) або від ввідного газопроводу до місця підключення газовикористовувального агрегату, установки, газового приладу.

1.3.49.
Скидний газопровід
Трубопровід, призначений для скидання в атмосферу газу при спрацюванні регулювальних або запобіжних пристроїв з тим, щоб тиск газу в контрольованій точці не перевищував заданого.

1.3.50.
Сигналізація
Пристрій, який забезпечує подачу звукового або світового сигналу при досягненні попереджувального значення контрольованого параметра.

1.3.51.
Протиаварійний захист
Пристрій, який забезпечує відключення газу при аварійних ситуаціях.

1.3.52.
Газонебезпечні роботи
Роботи, які виконуються у загазованому середовищі або при яких можливий вихід газу.

1.3.53.
Вогневі роботи
Роботи, пов'язані з застосуванням відкритого вогню.

1.3.54.
Небезпечна концентрація
Концентрація (об'ємна частина газу), що дорівнює 20 % від нижньої межі вибуховості.

1.3.55.
Технічне обслуговування
Система обходів (оглядів), ремонтів, які дають змогу утримувати обладнання в справному стані. При технічному обслуговуванні здійснюється контроль за технічним станом, перевірка на загазованість, виявлення виходу газу, очищення, змазування, регулювання та інші операції з утримання працездатності і справності газопроводів, ГРП, електрохімзахисту, сигналізації, обладнання ГРП, ГНС, ГНП і АЗГС, газовикористовувальних установок і газових приладів.

1.3.56.
Технічне обстеження (технічний огляд)
Періодичний обхід (огляд) з метою нагляду за станом герметичності газопроводів і станом обладнання та споруд на них, електрохімзахисту, а також усунення дрібних несправностей, які виникли під час експлуатації.



1.4. Відповідальність за порушення Правил
1.4.1. Працівники, які обслуговують тепловикористуючі установки і теплові мережі, повинні чітко уявляти технологічні особливості свого підприємства (організації), знати й виконувати ці Правила та інші нормативні акти (1.2).
1.4.2. Працівники, які порушили Правила, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.
1.4.3. Відповідальним за загальний стан теплового господарства підприємства (організації) є керівник підприємства.
У теплових і технологічних цехах наказом по підприємству (організації) повинна бути призначена потрібна кількість спеціально підготовленого персоналу, відповідального за технічний стан та безпечну експлуатацію тепловикористовуючих установок і теплових мереж.
Решта персоналу підприємства (організації) несе відповідальність за дотримання Правил згідно з посадовими інструкціями.
1.4.4. Аварії та нещасні випадки, пов'язані з експлуатацією тепловикористовуючих установок і теплових мереж, розслідуються згідно з Законом України про охорону праці, ДБН В.1.2-1-95, ДНАОП 0.00-4.03-98.
На підставі матеріалів розслідування аварій та нещасних випадків повинні бути розроблені протиаварійні заходи щодо попередження подібних аварій та нещасних випадків.
1.4.5. За порушення цих Правил та нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

2. ПАЛИВО ДЖЕРЕЛ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

2.1. Загальні положення
2.1.1. Для одержання теплоенергії у котельнях, як правило, використовується тверде, рідке і газоподібне паливо.
2.1.2. Постачання палива здійснюється на підставі угод з постачальниками. В угодах повинні бути обумовлені нормативи показників палива, графіки відвантаження і транспортування.
2.1.3. При недотриманні договірних умов постачання палива спори між постачальником і споживачем вирішуються у встановленому законодавством порядку.

2.2. Тверде паливо
2.2.1. У котлах спалюють вугілля різних сортів (буре, кам'яне, антрацити), торф і деревні відходи. Теплота згорання різного палива неоднакова і змінюється в межах від 4 до 40 МДж/кг (1000 - 10000 ккал/кг).
Залежно від теплоти згорання прийнято поділяти паливо на високосортне й низькосортне. Низькосортне паливо ще називають місцевим паливом, оскільки рентабельність його використання невелика (дрова, торф з радіусом доставки до 20 - 30 км, а буре вугілля - до 200 км). Для одержання порівнюваних величин під час складання паливних балансів вводять поняття умовного палива. Умовним паливом прийнято вважати паливо, теплота згорання якого дорівнює 29,33 МДж/кг (7000 ккал/кг).
Для перерахування витрати натурального палива Вн в умовне Вум треба величину Вн помножити на відношення , тобто , кг.
2.2.2. Приймати тверде паливо від постачальників за кількістю та якістю належить згідно з вимогами діючих нормативних документів:
"Збірника матеріалів для працівників паливо-постачальних організацій" (Укрголовпаливо при Держпостачі України, 1985 рік) та "Норм і вказівок по нормуванню витрат палива і теплової енергії на опалення житлових та громадських будинків, а також на житлово-господарчі і комунальні потреби по Україні" (затверджені постановою Госплану УРСР від 22 березня 1982 року № 25).
2.2.3. На кожну одноразово відвантажувану споживачеві партію палива постачальник зобов'язаний скласти й вислати споживачеві посвідчення про якість палива із зазначенням номерів вагонів, назву шахти (розрізу, ліспромгоспу, кар'єру), марки, класу палива, зольності, вмісту вологи, сірки, теплоти згорання та інших показників, обумовлених угодою.
2.2.4. Усе паливо, що надходить споживачеві, слід зважити на вагонних чи автомобільних вагах. При виявленні недовантаження, яке перевищує встановлені норми природної втрати, одержувач зобов'язаний пред'явити матеріальні претензії постачальникам і транспортним організаціям.
2.2.5. Розміри території складів твердого палива повинні бути достатніми для забезпечення роздільного зберігання палива у штабелях.
2.2.6. За штабелями вугілля слід встановити постійний нагляд з метою виявлення ознак самонагрівання та самозаймання.
2.2.7. Не допускається самонагрівання вугілля до температури 60 - 70 °C.
2.2.8. При займанні вугілля, що горить, не дозволяється засипати землею чи піском, а також заливати водою у штабелі. Полум'я, що виникло, слід збивати вуглекислотою з вогнегасників типу ОУ-80, ОУ-25 транспортного виконання.
2.2.9. На підвищення темпів самонагрівання вугілля у штабелі впливають такі причини:
- змішування вугілля різних марок в одному штабелі;
- інтенсивне проникнення повітря всередину штабеля;
- інтенсивне нагрівання штабеля променями сонця;
- наявність у вугіллі сірчаного колчедану (піритної сірки);
- скупчення дріб'язку вугілля окремо від великих шматків;
- наявність у вугіллі ганчір'я, соломи, фарби та іншого будівельного сміття.
2.2.10. На кожному складі зберігання твердого палива повинні бути розроблені відповідні робочі інструкції, погоджені з місцевими органами охорони праці, промсанітарії та пожежної безпеки. Наказом по підприємству повинен бути призначений відповідальний працівник за пожежний стан і сформована добровільна пожежна дружина.
2.2.11. Не рідше одного разу на квартал слід провадити інвентаризацію палива.
2.2.12. У галереях та естакадах стрічкових конвеєрів подачі палива до котелень, вузлах перевантаження слід у холодну пору року підтримувати температуру на менше як +5 °C. Пристрої, які усувають зависання палива в бункерах і течах (пневмозавалювачі, вібратори тощо), повинні бути справними і своєчасно функціонувати.
Кути нахилу стінок бункерів і теч для вугілля повинні бути на менш як 60° до горизонту. Бункери сирого палива у котельні слід не рідше одного разу на 10 діб повністю спорожняти для огляду та очищення.
2.2.13. Всередині приміщень та на обладнанні паливоприготування і паливоподачі не допускається скупчення пилу.
Запиленість повітря слід періодично за затвердженим графіком контролювати. Вона не повинна перевищувати допустимих санітарних норм.
2.2.14. Капітальний ремонт механізмів паливних складів, паливоподачі та паливоприготування провадиться в міру потреби за графіками ППР, затвердженими головним інженером підприємства.

2.3. Рідке паливо
2.3.1. Рідке паливо утворюється в процесі переробки природних рідких і твердих горючих копалин: нафти, вугілля та горючих сланців внаслідок їх перегонки, крекінгу, піролізу або гідрогенізації, а також в результаті синтезу з горючих газів.
2.3.2. У топках котлів комунальної енергетики тепер використовується переважно два види рідкого палива: пічне побутове згідно з ТУ 38-101-656-76 та мазут паливний марки 100 згідно з ГОСТ 10585-75*.
2.3.3. Норми якості мазуту (табл. 1).
2.3.4. Характеристика пічного палива (табл. 2).
2.3.5. Транспортування мазутів до паливосховищ, як правило, здійснюється залізничним транспортом. Системи зливання і перекачування повинні бути обладнані захистом від займання у зв'язку із статичною електрикою, що виникає, а трубопроводи зливника повинні прокладатися з тепловими супутниками.
Естакади зливника обладнуються пристроями для обігрівання рубашок чи змійовиків транспортних цистерн, і якщо мазут поставляється без розігрівальних пристроїв, то повинні бути пристрої для розігрівання мазуту відкритим сухим паром тиском не вище як 0,5 МПа (5 кгс/см2).
2.3.6. Сірчані мазути розігрівати гострою парою не допускається, температура їх розігрівання повинна бути в межах 70 - 80 °C.
2.3.7. Для нормального перекачування мазуту марки 100 його розігрівають до температури 60 - 80 °C. Мазут марки 40 розігрівають до температури 40 - 60 °C.
2.3.8. Система пічного палива не потребує підігрівання, зважаючи на незначну залежність в'язкості палива від температури.
Таблиця 1

НОРМИ ЯКОСТІ МАЗУТІВ
Найменування показника
Марка мазуту


40
100

В'язкість за °ВУ = 80 °C
8,0
16,0

Зольність, %, не більше
0,12
0,14

Механічні домішки, %, не більше
0,80
1,5

Вміст води, %, не більше
1,5
1,5

Вміст сірки, %, не більше:



малосірчисті мазути
0,5
-

сірчисті мазути
2,0
-

високосірчисті мазути
3,5
3,5

Температура спалаху, °C, не нижче
90,0
110,0

Температура застигання, °C, не нижче:



низькопарафіновані мазути
10
25

високопарафіновані мазути
25
42

Теплота згорання, МДж/кг (ккал/кг), не нижче:



малосірчисті (сірчисті) мазути
40,740
(9723)
40,530
(9673)

високосірчисті мазути
-
39,90
(9523)


Таблиця 2

ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЧНОГО ПАЛИВА
Кінематична в'язкість, мм2/с
6

Зольність, %, не більше
0,02

Механічні домішки, %, не більше
-

Вміст води, %
Сліди

Вміст сірки, %, не більше
0,5 - 1,2

Температура спалаху у закритому тиглі, °C, не менше
42

Температура застигання, °C, не вище
-15

Теплота згорання, МДж/кг (ккал)
42,0 (10023)



2.3.9. Рідке паливо, надходячи на зливальний пункт, повинно супроводжуватися відповідними документами. За статутом приймання перед його зливанням беруть проби для перевірки вмісту сірки, води, зольності та механічних домішок згідно з вимогами ГОСТ 10585-75*.
2.3.10. Ділянки приймання, зберігання й перекачування рідкого палива є зонами підвищеної небезпеки. За виробничими інструкціями і схемами усі роботи слід виконувати не менше як двома працівниками. Взуття, одяг та інструмент не повинні бути причиною іскроутворення. Усі електродвигуни повинні бути виконані в іскрозахищеному та вибухонебезпечному виконанні (типу ВАО).
2.3.11. Засувки і вентилі на трубопроводах рідкого палива повинні відкриватися від руки, плавно, не викликаючи гідравлічних ударів. Застосовувати для відкривання і закривання важелі та ударний інструмент забороняється.
2.3.12. Уся система зливного обладнання, насоси, трубопроводи, підігрівачі повинні бути надійно заземлені. Фланцеві з'єднання повинні бути обладнані гнучкими мідними перемичками.
2.3.13. Зливальні пункти, естакади, сховища палива повинні бути обладнані системою блискавкозахисту згідно з РД 34.21.122.87 "Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений".
2.3.14. Дані про кількість, якість палива, що приймається, відомості про температуру і спосіб розігрівання слід заносити у відповідну робочу технічну документацію.
2.3.15. Ділянку приймання палива (естакаду) слід утримувати у чистоті. Майданчики, де розміщене заливне устаткування, не повинні мати сторонніх предметів, горючих матеріалів та сміття, повинні мати стічні канави для відведення пролитого палива в уловлювачі. Усі проїзди і проходи повинні бути вільні. Зливальні лотки та знімні рукави слід утримувати у чистоті та справному стані і прибирати після роботи у захищені місця від впливу сонячної радіації.
Гумотканинні рукави при наявності у них пошкоджень слід своєчасно замінювати новими.
2.3.16. Сховища рідкого палива повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.04-85 "Подземные хранения нефти, нефтепродуктов и сжиженных газов".
2.3.17. Майданчик складів рідкого палива повинен мати тверде покриття з ухилом в бік стоку зливових вод та обвалований із суцільним обдернуванням. Висота земляного вала повинна бути такою, щоб у разі аварійного виливання палива з наземних резервуарів усе паливо містилось у межах обвалованого майданчика і ще залишалось 500 мм запасу на випадок, якщо паливо треба вкривати вогнезахисною піною.
2.3.18. Зливові і талі води з території паливосховищ скидати у каналізацію без попередньої обробки у системі очистки забороняється.
Вміст нафтопродуктів у водах, що скидаються у водойми, треба систематично контролювати згідно з санітарними нормами, не допускаючи перевищення рівня гранично допустимих скидів.
2.3.19. Майданчики зберігання рідкого палива повинні охоронятися і бути обнесені огорожею з негорючих матеріалів. На огорожі та хвіртці повинні бути попереджувальні написи, протипожежний інвентар закріпляється на щитах.
2.3.20. Для зберігання рідкого палива слід використовувати наземні й підземні як металеві, так і з інших матеріалів циліндричні місткості, які виготовляються за типовими проектами згідно з ГОСТ 17032-71.
2.3.21. Зовнішні поверхні наземних резервуарів фарбують у світлі тони для зменшення нагрівання палива від сонячної радіації. Резервуари повинні мати написи про призначення місткості, номер за схемою паливного господарства, корисний об'єм, а також попереджувальні написи.
2.3.22. Зовнішня поверхня надземних і підземних резервуарів зберігання рідкого палива повинна бути захищена протикорозійним покриттям.
2.3.23. Резервуари сховища рідкого палива повинні бути обладнані спускними трубами, переливними трубами, пробними вентилями та дихальними клапанами. Труби і арматура повинні розміщуватися зручно для обслуговування. Паливо по спускних і переливних трубах повинно відводитися до зливальної підземної місткості. Якщо схема паливосховища дозволяє спорожнити систему паливопостачання безпосередньо у підземні резервуари-сховища, то зливальна підземна місткість окремо не виконується.
2.3.24. У підземних сховищах мінімальна температура палива повинна бути не нижче як +7 °C, а максимальна +35 °C.
2.3.25. Відбирати паливо на витрату слід не з самого дна сховища, а на 100 мм вище, що дає можливість уникнути надходження у паливопроводи палива з великим вмістом води. Під час відбирання придонних проб і виявлення обводненості палива більш як на 7 % придонний шар палива слід здренувати у зливальну місткість.
2.3.26. Донні відклади, які утворюються під час зберігання рідкого палива, слід регулярно видаляти. Очищування слід здійснювати не рідше одного разу на рік. Видалені відклади зберігати на території забороняється. Їх треба спалювати у спеціально відведених місцях.
2.3.27. Періодично не рідше одного разу на рік слід провадити внутрішній огляд резервуарів з обов'язковим контролем стану їхніх внутрішніх поверхонь та зварних швів. Під час виявлення дефектів, корозійних пошкоджень, тріщин слід вживати заходів щодо їх усунення.
2.3.28. Роботи по очищенню резервуарів, внутрішній огляд та усунення дефектів слід провадити у світлий час доби і обов'язково оформити наряд-допуск на небезпечні роботи. Концентрація парів палива в повітрі резервуарів повинна контролюватися газоаналізаторами. Особи, які працюють в резервуарах, повинні користуватися шланговими або ізолюючими протигазами та переговорними пристроями.
Взуття, одяг та інструмент перед початком робіт повинні бути перевірені й відповідати тим видам робіт, які обумовлені у наряд-допуск.
2.3.29. Штучне освітлення (якщо воно застосовується) повинно бути у вибухозахищеному виконанні напругою 12 В, вмикання й вимикання його повинно здійснюватися тільки після закінчення роботи поза внутрішніми об'ємами резервуарів.
2.3.30. Усі резервуари-сховища і витратні баки рідкого палива повинні бути обладнані безпечними вимірювачами рівня палива. Обладнання їх скляними покажчиками категорично забороняється.
2.3.31. Кожний резервуар, що експлуатується, повинен мати калібрувальну таблицю, за якою установлюється залежність між рівнем палива та його кількістю в резервуарі. Калібрувальні таблиці уточнюються після кожного капітального ремонту резервуарів, а також після ремонту, під час якого можуть бути змінені його форма і розміри. Уточнення калібрувальних таблиць провадиться також після переміщення резервуарів на нове місце.
2.3.32. Паливопроводи після монтажу або капітального ремонту перед експлуатацією повинні продуватися стисненим повітрям з метою усунення можливих засмічень та закупорок.

2.4. Газоподібне паливо
2.4.1. Правила установлюють вимоги до експлуатації систем газопостачання котелень, які як паливо використовують природні гази (газових та нафтових родовищ) з наднормальним тиском не більше 1,2 МПа.
2.4.2. Природний газ, який використовується для газифікованих котелень, повинен відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 (табл. 3).
Номінальна нижча теплота згорання газу затверджується за поданням газодобувних підприємств з урахуванням джерел газу. Наявність у газі рідкої фази води та вуглеводнів не допускається. Границі концентрації газу (за CH4) у газоповітряній суміші, за якою можливе займання (границі вибуховості), такі: нижня - 5, верхня - 15 % за об'ємом. Для природного газу визначеного складу вказані границі визначають згідно з ГОСТ 12.1.044-89.
2.4.3. Порядок визначення показників якості природного газу обумовлюється у договорах на постачання газу. У разі розбіжностей між постачальником і споживачем щодо якості газу, кожна із сторін має право звернутися до обласних центрів стандартизації і метрології Держстандарту України.
2.4.4. Періодичність перевірки якості природного газу, місця відбирання і випробування установлюються угодами. Якість природного газу визначається методами, передбаченими державним стандартом та іншими нормативними актами залежно від призначення його використання.
Таблиця 3
ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
Теплота згорання нижча при 20 °C і 1011, 325 кПа, МДж/м3, не менше
31,8

Сфера значень числа Воббе (вищого), МДж/м3
41,2 - 54,5

Допустиме відхилення числа Воббе від нормального значення, %, не більше
±5

Масова концентрація сірководню, г/м3, не більше
0,02

Те саме, меркаптової сірки, г/м3, не більше
0,036

Об'ємна частка кисню, %, не більше
1,0

Маса механічних домішок в 1 м3, г, не більше
0,001

Інтенсивність запаху газу при об'ємній частці в повітрі 1 %, балів, не менше
3,0


2.4.5. Засоби вимірювання, необхідні для визначення якісних характеристик природного газу, повинні бути перевірені органами Держстандарту України. Лабораторії, які виконують роботу по визначенню якості природного газу, повинні бути атестовані у встановленому порядку.
2.4.6. Кількість природного газу, передбаченого для постачання, визначається договором залежно із затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам установлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи із середньодобової норми споживання природного газу.
2.4.7. Умови для визначення кількості газу при взаємних розрахунках із споживачами визначаються згідно з ГОСТ 2939-63. Одиницею вимірювання кількості газу встановлено 1 м3 сухого газу (вологість дорівнює 0) при температурі 293,15 К (20 °C), тиск 101325 Н/м2 (760 мм рт. ст.).
2.4.8. Облік кількості газу слід передбачати комерційний - для здійснення фінансових розрахунків між газозбутовими організаціями і кожним споживачем, а також внутрішньовиробничий (технологічний) - для контролю за ефективністю використання газу і дисципліною споживання.
2.4.9. Внутрішньовиробничим обліком (технологічним) кількості газу повинні бути забезпечені окремі об'єкти, у тому числі цехи, ділянки, агрегати, які мають газове споживання понад 350000 м3 природного газу або еквіваленту за тепловим ефектом кількість зрідженого вуглеводневого газу.
Внутрішньовиробничим обліком споживання газу повинні бути забезпечені усі водогрійні котли з тепловою продуктивністю понад 1,163 МВт і парові котли продуктивністю понад 1 т/год.
2.4.10. Способи вимірювання кількості газів та реалізуючі їх засоби вимірювання слід вибирати залежно від умов експлуатації з числа дозволених Держстандатом України, включених до Держреєстру України або таких, що пройшли державну метрологічну атестацію.
2.4.11. Споживач у визначений договором строк зобов'язаний сповіщати по телефону газозбутову організацію про кількість прийнятого природного газу за минулу добу. За достовірність переданих даних відповідальність несе споживач.
2.4.12. Відповідальність за експлуатацію і технічний стан приладів обліку природного газу, а також за їх своєчасну перевірку несуть керівники підприємств та організацій, яким належать прилади.
2.4.13. Контроль за раціональним та ефективним використанням всіх видів паливно-енергетичних ресурсів, в тому числі природного газу, твердого палива, мазуту та інших, здійснює Державна інспекція з енергозбереження Державного комітету з енергозбереження та її регіональні і обласні центри.

3. РЕЄСТРАЦІЯ, ТЕХНІЧНЕ ОПОСВІДЧЕННЯ І ДОЗВІЛ НА ЕКСПЛУАТАЦІЮ ПАРОВИХ І ВОДОГРІЙНИХ КОТЛІВ

3.1. Реєстрація
3.1.1. Парові котли з робочим тиском (тут і далі за текстом - надлишковим) більше 0,07 МПа, водогрійні котли з температурою води вище 115 °C до пуску в роботу повинні бути зареєстровані в органах ЕТЦ.
Парові котли з надлишковим тиском пари не більше 0,97 МПа, водогрійні котли і водопідігрівачі з температурою нагріву води не вище 115 °C до пуску в роботу підлягають реєстрації в місцевих органах Держнаглядохоронпраці України, за винятком:
- парових і водогрійних котлів цих параметрів з поверхнею нагріву менше 6 м2;
- водопідігрівачів (бойлерів) незалежно від тиску і температури.
3.1.2. Реєстрація проводиться на підставі письмової заяви власника котла або організації, яка його орендує.
При реєстрації повинні бути подані:
- паспорт;
- акт про справність котла, якщо він прибув з заводу-виготовлювача в зібраному стані (або був переставлений з одного місця на інше);
- посвідчення про якість монтажу;
- креслення приміщення котельні (план і поперечний переріз, а при необхідності - і повздовжній переріз);
- довідка про відповідність водопідготовки проекту;
- довідка про наявність та характеристику живильних пристроїв і відповідність їх проекту;
- Інструкція з монтажу і експлуатації заводу - виготовлювача котла.
Перелічені документи повинні бути підписані керівником підприємства та прошиті разом із паспортом котла.
При відповідності документації вимогам ДНАОП 0.00-1.08-94 або ДНАОП 0.00-1.26-96 вона реєструється.
3.1.3. Котли пересувних котельних установок повинні реєструватися в органі ЕТЦ за місцем їх експлуатації.
3.1.4. Перереєстрація котла або водопідігрівача в органах ЕТЦ або в місцевих органах Держнаглядохоронпраці України повинна бути проведена:
- при реконструкції;
- після демонтажу і встановлення на новому місці;
- при переведенні їх на інший режим роботи;
- при передачі котла іншому власникові.
3.1.5. Для зняття з обліку зареєстрованого котла чи водопідігрівача власник зобов'язаний подати в орган ЕТЦ або в місцевий орган Держнаглядохоронпраці України заяву з обгрунтуванням причин зняття і паспорт котла (водопідігрівача).
3.1.6. При відсутності паспорта заводом-виготовлювачем направляється його дублікат. У випадку відсутності дубліката складається в установленому порядку новий паспорт (додаток 2.3 ДНАОП 0.00-1.08-94, або додаток 2.3 ДНАОП 0.00-1.26-96).

3.2. Технічне опосвідчення
3.2.1. Кожний котел підлягає технічному опосвідченню до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і, в необхідних випадках - позачерговому. Технічні опосвідчення проводяться експертами ЕТЦ. Періодичне технічне опосвідчення допускається проводити фахівцями організацій, підприємств, установ, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку.
Опосвідчення пароперегрівачів і економайзерів, які складають з котлом один агрегат, проводиться одночасно з котлом.
3.2.2. Котел повинен бути зупинений не пізніше терміну опосвідчення, зазначеного в його паспорті.
Власник котла не пізніше ніж за 5 днів зобов'язаний повідомити ЕТЦ або організацію, підприємство, установу, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, про опосвідчення котла, яке має відбутися.
3.2.3. Технічне опосвідчення котла складається із зовнішнього, внутрішнього оглядів і гідравлічного випробування. При технічному опосвідченні допускається використовувати методи неруйнівного контролю, в тому числі метод акустичної емісії.
3.2.4. Зовнішні і внутрішні огляди мають за мету:
а) при первинному опосвідченні перевірити, що котел встановлений і обладнаний відповідно до даних Правил і пред'явлених при реєстрації документів, а також, що котел і його елементи не мають пошкоджень;
б) при періодичних і позачергових опосвідченнях встановити справність котла і можливість його подальшої роботи.
3.2.5. При зовнішньому і внутрішньому оглядах котла повинна бути звернена увага на виявлення можливих тріщин, надривів, випинів, видимів і корозії на внутрішніх і зовнішніх поверхнях стінок, слідів пропарювання і пропусків у зварних, клепаних і вальцьованих з'єднань, а також пошкоджень обмурку, що можуть викликати небезпеку перегріву металу елементів котла.
3.2.6. Гідравлічне випробування має за мету перевірку міцності елементів котла і щільності з'єднань. Значення пробного гідравлічного тиску приймається відповідно до ст. 5.14.2 Правил. При проведенні гідравлічного випробування повинні дотримуватись вимоги підрозділу 5 - 14 ДНАОП 0.00-1.08-94, підрозділу 9.7 ДНАОП 0.00-1.26-96. Котел повинен пред'являтися до гідравлічного випробування з встановленою на ньому арматурою.
У випадку зниження робочого тиску за результатами технічного опосвідчення пробний тиск при гідравлічному випробуванні визначається, виходячи із дозволеного тиску.
3.2.7. Первинне технічне опосвідчення нововстановлених котлів проводиться експертом ЕТЦ після їх монтажу і реєстрації. Котли, які підлягають обмуровуванню, можуть бути опосвідчені до реєстрації.
3.2.8. Котли, які піддавались внутрішньому огляду і гідравлічному випробуванню на заводі-виготовлювачі і прибули на місце встановлення в зібраному стані, підлягають первинному технічному опосвідченню на місці встановлення особою, відповідальною за їх справний стан і безпечну експлуатацію. При цьому термін чергових внутрішнього огляду і гідравлічного випробування встановлюється експертом ЕТЦ з врахуванням вказаної в паспорті котла дати проведення технічного опосвідчення на заводі-виготовлювачі.
3.2.9. Перевірка технічного стану елементів котла, які недоступні для внутрішнього і зовнішнього оглядів, повинна проводитись відповідно до інструкції з монтажу та експлуатації заводу-виготовлювача, в якій повинні бути вказані обсяги, методи і періодичність контролю.
3.2.10. Експерт ЕТЦ або фахівець організації, підприємства, установи, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, проводять періодичне технічне спосвідчення в такі терміни:
а) зовнішній і внутрішній огляди - не рідше одного разу в 4 роки;
б) гідравлічне випробування - не рідше одного разу в 8 років.
Якщо за умов виробництва неможливо пред'явити котел для опосвідчення в зазначений термін, власник зобов'язаний пред'явити його достроково.
Гідравлічне випробування котлів проводиться тільки при задовільних результатах зовнішнього і внутрішнього оглядів.
3.2.11. Органу Держнаглядохоронпраці України надається право продовжувати встановлені терміни опосвідчення котлів до трьох місяців за обгрунтованим письмовим клопотанням власника котла з поданням даних, що підтверджують задовільний стан котла і при позитивних результатах огляду котла в робочому стані експертом ЕТЦ.
3.2.12. Власник котла зобов'язаний самостійно проводити зовнішній і внутрішній огляди кожної очистки внутрішніх поверхонь або ремонту елементів, але не рідше ніж через 12 місяців, а також перед пред'явленням котла експерту ЕТЦ або фахівцю організації, підприємства, установи, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України. При цьому відповідальний за справний і безпечну експлуатацію зобов'язаний забезпечити усунення виявлених дефектів до пред'явлення котла для опосвідчення.
Гідравлічне випробування робочим тиском власник зобов'язаний проводити кожний раз після розкриття барабана, колектора або ремонту котла, якщо характер і обсяг ремонту не викликають необхідності позачергового опосвідчення.
3.2.13. Позачергове опосвідчення котлів повинно бути проведено в таких випадках:
а) якщо котел не експлуатувався більше 12 місяців;
б) якщо котел був демонтований і встановлений на новому місці;
в) якщо проведено виправлення випинів або вм'ятин, а також ремонт з застосуванням зварювання основних елементів котла (барабана, колектора, жарової труби, трубної решітки, сухопарника, грязьовика, вогневої камери, трубопроводів в межах котла);
г) якщо змінено більше 15 % анкерних кріплень будь-якої стінки;
д) після заміни барабана, колектора, екрана пароперегрівача, пароохолоджува-ча або економайзера;
е) якщо замінено одночасно більше 50 % загальної кількості екранних і кип'я-тильних чи димогарних труб або 100 % труб пароперегрівачів або економайзера;
ж) після досягнення розрахункового терміну служби котла, встановленого проектом, заводом-виготовлювачем, іншою нормативною документацією або експертно-технічною комісією;
з) після аварії котла або його елементів, якщо за обсягом відновлювальних робіт вимагається таке опосвідчення;
і) якщо на погляд інспектора (експерта) або особи, відповідальної за справний стан і безпечну експлуатацію котла, таке опосвідчення необхідне.
У випадках, передбачених підпунктами "ж", "з", "і", перед позачерговим технічним опосвідченням повинно бути проведене експертне обстеження (технічне діагностування) котла ЕТЦ або спеціалізованою організацією, яка має дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку.
Обстеження проводиться відповідно до погодженого з Держнаглядохоронпраці України галузевого Положення про технічне діагностування.
3.2.14. Результати технічного опосвідчення повинні записуватись в паспорт котла особою, яка проводила опосвідчення, а зазначенням дозволених параметрів роботи і термінів наступних опосвідчень.
При проведенні позачергового опосвідчення повинна бути вказана причина, що викликала необхідність такого опосвідчення.
Якщо при опосвідченні проводились додаткові випробування і дослідження, то в паспорті котла повинні бути записані види і результати цих випробувань і досліджень з зазначенням місць відбору зразків або ділянок, підданих випробуванням, а також причин, що викликали необхідність проведення додаткових випробувань.
3.2.15. Експлуатація котла понад розрахунковий термін служби може бути допущена на підставі висновку ЕТЦ або спеціалізованої організації, яка має дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку, про можливості і умови його експлуатації, виданого за результатами технічного діагностування з оцінкою залишкового ресурсу.
Дозвіл на експлуатацію в цьому випадку видається органами Держнаглядохоронпраці України.

3.3. Дозвіл на експлуатацію нововстановлених котлів
3.3.1. Приймання в експлуатацію нововстановленого котла здійснюється згідно з вимогами ГОСТ 27303-87, ДБН А.3.1-3.94, ДНАОП 0.00-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.26-96 і після реєстрації котла в ЕТЦ.
3.3.2. Пуск котла в роботу проводиться за наказом власника підприємства (організації), виданим по результатах проведених пусконалагоджувальних робіт і обстеження котла експертом ЕТЦ під час парового випробування для встановлення готовності котельної установки до експлуатації і відповідності проекту і ДНАОП 0.00-1.08-94 або ДНАОП 0.00-1.26-96.
3.3.3. На кожному котлі, який введено в експлуатацію, повинна бути прикріплена на видному місці табличка форматом не менше ніж 300 х 200 мм із зазначенням таких даних:
а) реєстраційний номер;
б) дозволений тиск;
в) число, місяць і рік наступного внутрішнього огляду і гідравлічного випробування.

4. МОНТАЖ КОТЕЛЕНЬ І КОТЛІВ

4.1. Вимоги до монтажу тепломеханічної частини
4.1.1. Під час спорудження фундаментів котельні одночасно слід зводити фундаменти під котли і допоміжне обладнання.
4.1.2. Монтаж слід вести великоблоковими вузлами, складеними та випробуваними на заготівельних підприємствах з урахуванням можливості їх транспортування та наявності вантажопідйомних механізмів для встановлення блоків на їхні постійні місця.
Укладання панелей перекриття та улаштування покрівлі с;


Информация о документе
Формат: DOC

Скачали: 1151


Похожие документы

Генерация: 0.354 сек. и 7 запросов к базе данных за 0.005 сек.